На базі маріупольського простору «Халабуда» до великої війни проводилися освітні та культурні заходи. Під час повномасштабного вторгнення він став головним волонтерським центром у Маріуполі. Після зникнення засновника «Халабуди» Дмитра Чичери справу продовжує його дружина Людмила, тепер у Черкасах. Разом з командою вони допомагають переселенцям інтегруватися в нових громадах. І вірять, що після звільнення Дмитро буде пишатися їхньою роботою.

Виклик проблемі переселенців
«Халабуда» виникла у 2015 році на базі волонтерського центру. Її створив Дмитро Чичера.
«Таку назву центр отримав недарма. Ми хотіли, аби люди почувалися в ньому комфортно та затишно, як вдома. Тут є відголос дитинства. Для нас було важливо, аби люди могли спілкуватися, розвиватися та працювати».
Координаторка «Халабуди» Людмила Чичера каже, простір виник як виклик гуманітарній проблемі переселенців, які переїхали до Маріуполя з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
За весь час роботи волонтери «Халабуди» намагалися бути незалежними від влади та держорганів. Тому трималися вони завдяки самоокупності, а згодом і за підтримки міжнародних донорів.
Вони допомогли облаштувати наш простір меблями, технікою, щоб ми могли надавати ще якісніші, а головне — безплатні послуги людям в комфортних умовах.
Проєкти в «Халабуді» були різноманітні, націлені на розвиток громадянського суспільства. Це і інформаційні кампанії із запобігання корупції, розвиток молоді та лідерського потенціалу, зростання волонтерського руху.
«Були курси для саморозвитку, групи психологічної підтримки, навчання з першої домедичної підготовки, заняття з вивчення іноземних мов. Пізніше на базі «Халабуди» виник ІТ-Camp, де люди робили перші кроки в ІТ-галузі».
Окреме місце займала фотошкола, навколо якої і розвивалося більше заходів
«Більшість проєктів були на безоплатній основі. Великий напрямок роботи займала бізнес-освіта для початківців. У нас навчалися люди, які по суті перебували на роздоріжжі, не знали, як започаткувати або продовжувати вести свій бізнес в умовах бойових дій та пандемії. Ми надавали консультаційні та менторські послуги».
Головний волонтерський центр
Під час повномасштабного вторгнення «Халабуда» стала головним центром волонтерства в Маріуполі. Оскільки команда складалася з більшості волонтерів, які з 2014 року розуміли, як треба діяти в умовах війни, 24 лютого основний «кістяк» зібрався в центрі.
«Ми розгорнули великий волонтерський штаб на базі нашого простору. За весь період до нас приєдналися близько 150 волонтерів. Вони працювали з першого дня вторгнення і приблизно до 20 березня — до моменту, коли ще можна було щось робити».
Частина команди лишалася в Маріуполі. Деякі 25 лютого змогли виїхати й організувати релокацію в Запоріжжі.
На новому місці халабудівці вели активну інформаційну роботу. Щодня вони приймали близько 2000 дзвінків від людей, близькі яких були в Маріуполі.
За період роботи волонтери змогли надати допомогу більш ніж 25 тисячам маріупольців.
«Це була і медична допомога, і видача продуктових та гігієнічних пакунків, і води. Містяни отримували гарячу їжу, хліб. Підтримку отримували не лише в нашому просторі. Команда їздила по всіх бомбосховищах, підвалах міста, місцях скупчення людей, в тому числі й на Лівий берег, допоки це було можливо».
Робота волонтерського центру тривала до середини березня. 17 числа, за підтвердженою інформацією, Дмитро Чичера вийшов у бік торговельного центру «Браво», проте назад не повернувся. Востаннє він виходив на зв’язок з Людмилою 15 березня.
«Відтоді новин про нього немає. Я отримувала інформацію уривками, проте ані підтвердити, ані спростувати її не можу. Дуже сподіваюся, що Дмитро живий. Думаю, що він у полоні. Але справи з обміном цивільних полонених складаються вкрай важко. Обмінів фактично не відбувається. Я зверталася в усі інстанції, проходила необхідні процедури, проте про Діму немає жодної інформації. Ми не припиняємо роботу, шукаємо. І продовжуємо розвивати його справу, щоб після повернення, він пишався. Йому буде дуже приємно побачити нашу боротьбу».

Відродження у Черкасах
Частина команди, яка вже була в Запоріжжі, вирішила відновити роботу освітнього простору в цьому місті. Проте через часті обстріли місяць тому були вимушені переїхати до Черкас. Нині основна частина волонтерів знаходиться у новому місті, інші — тренери та партнери розкидані по всій країні.
«Ми орендували приміщення, заново його облаштували. Все, що було в Маріуполі — безповоротно втрачене: будівля хоч і вціліла, але повністю розмародерена».
Головний проєкт, над яким зараз працює команда «Халабуди», направлений на інтеграцію переселенців в нових громадах.
«Для нас важливо, аби люди комфортно увійшли в нове середовище. Тому і для місцевих жителів, і для переселенців ми пропонуємо багато різних активностей. Наприклад, арт-терапевтичні заходи, які спрямовані на спільне проведення часу та психологічне відновлення. Це і миловаріння, і воркшопи для дітей зі створення мультиків».
Ще працює група психологічної підтримки. Її назвали «Групи невимушеного спілкування». Там у супроводі професійного психолога люди можуть розповідати про свої переживання.
«Не забули ми і про бізнес-освіту. Це дуже важливо, бо відновлювати Україну треба грамотно. І покладатися ми можемо саме на підприємців. Тому проводимо онлайн-курси з написання бізнес-планів, організації фандрейзингових та інформаційних кампаній, як знаходити клієнтів та працювати у сучасних реаліях».
Відроджується і «Школа фотографії». Тренери організовують фотоконкурси та цікаві фотопроєкти, виставки. Найближчим часом планується майстер-клас з мобільної фотографії.
Дізнатися про заходи та події, які проводять волонтери, можна на сторінці «Халабуди».