Росіяни знищили долі мільйонів українців, розкидали один народ по всьому світу та вкотре довели, що РФ — країна-агресор, яка загрожує усім. Багато українців ставали біженцями двічі: спочатку у 2014 році, а потім у 2022. Серед них і родина Ольги, яка спочатку тікала з Донеччини, з селища Тельманове, а потім — з Маріуполя.
У 2014 році вони трималися за свій дім до останнього. Але через проукраїнську позицію змушені були тікати. Оселилися у Маріуполі, син пішов до місцевої школи, а донька вступила до Запорізького медзакладу. А 24 лютого уже нормальне життя знову заволало вибухами.
Зразу зникло опалення, електрика та водопостачання. Зв’язок зник уже 2 березня.
Ольга згадує, що місцевий владика запрошував усіх до єпархії, бо вона була у приватному секторі і, здавалося, що там людям нічого не загрожує.
"Ми думали, у єпархії буде безпечніше. Але того ж дня туди скинули дві бомби, й за одну секунду не стало одразу п’ятьох людей", - згадує Ольга.
Там загинули дворічна дівчинка та її бабуся. У цей час поранило мою маму, засипало уламками. І поранило чоловіка моєї доньки.
Тоді ж сталося дещо неймовірне: під завалами Ольга почула крики про допомогу. Її чоловік та донька босоніж кинулися витягувати живих людей з-під завалів: знайшли там Дмитра та його дівчину Софію. На жаль, остання померла тієї ж ночі.
Але Дмитра вдалося врятувати. Він залишився в лікарні та просив зателефонувати його батькові. Під час перетину блокпостів російських окупантів довелося чистити телефони, і номер Діминого батька не зберігся.
Ольга згадує, як їм було шкода: хлопець ледь вижив, а вони не змогли дотримати слова та повідомити його близьких про те, що сталося.
Коли виїхали до Дніпра, зять Ольги побачив в Instagram фото Дмитра та номер телефону батька хлопця.
"Ми зателефонували. Діма плакав, ми всі плакали".
Зараз врятований хлопець називає чоловіка Ольги своїм хрещеним. Бо якби не вони, то хлопець би точно загинув. А батько Дмитра подав позов до Європейського суду з прав людини проти Росії. Родина Ольги виступає свідками цього злочину.
