Оборона Маріуполя триває: росіяни продовжують тиснути з кількох боків та прагнуть пробитися в бік "Азовсталі" з лівого берега. Захисникам міста вдається врятувати одну з груп, яка потрапила в оточення: щоправда, із болісними втратами.

3 квітня 2022 року у лікарні №4 імені Мацука вибухає міна та розпочинається велика пожежа, загасити яку не вдається. Пізніше окупанти влучають у медичний заклад прямою наводкою з танків. Того ж дня  стає відомо про імпровізований цвинтар під Мангушем.

Читайте також: Масові поховання в Маріуполі – окупанти знищують архіви, аби приховати вбивства мирних жителів

Разом з "М86. Літопис оборони Маріуполя" mrpl.city продовжує пригадувати події героїчної оборони міста навесні 2022 року. Проєкт створений Big City Lab, Національним музеєм історії України за підтримки Mariupol Reborn. Автори описують кожен з 86 днів оборони міста та надають свідчення місцевих жителів, представників влади та військових.

У Маріуполі рятують оточених оборонців міста

Група, яка займалася контрштурмовими задачами, вже деякий час перебуває в повному оточенні. Напередодні бійці спалили ворожу БМП-2 та знищили піхоту, а тепер же потерпали від артилерійських ударів. Щоб врятувати побратимів, інші захисники розробляють план та роблять кілька спроб: деякі з них, на жаль, закінчуються невдачею.

Детальніше про той день – у спогадах "азовця" Богдана "Пугача" Грішенкова:

"Ми викликали БТР-4 першого батальйону, щоб відрізати противнику можливість підійти до хлопців ще ближче. Ближче до вечора я відправив трьох бійців спробувати хоча б відволікти на себе ворожі сили та відкрити один фланг, щоб оточені змогли вийти. Але це завдання, на жаль, не вдалося виконати. Загинули гранатометник "Паскаль" та кулеметник "Глок", медик був поранений, один боєць зміг відступити. У той же день ми намагались залишками димових мін прикрити дорогу для оточених, знову невдало.Тоді командир "Спартана" друг "Миша" взяв "Малого", навідника, "Севеджа" і "Аддамса". Вони довели до мого відома свій план і висунулись до оточених хлопців. Вони натрапили на танк. "Миша" загинув на місці, "Севеджа" та "Аддамса" потім евакуювали. Останній, на жаль, загинув на шляху до госпиталю".

Вивести оточених вдалося лише пізно вночі: це зробила група розвідки. У заблокованих бійців на той час залишилося лише по два набої та вже не було БК, їжі та води. Руки воїнів були збиті, а речі обгорілі, але вони були врятовані – і це головне.

Для маріупольської лікарні почався найжахливіший період

3 квітня у відділенні в неврологічному корпусі лікарні №4 імені Мацука вибухає ворожа міна. Там розпочинається велика пожежа, а розплавлені пластикові трубопроводи стікають донизу. Впоратися з вогнем не вдається, тож отруйний дим захоплює приміщення та підвал, де на той момент перебувають пацієнти. Залишити його люди не можуть, адже російські обстріли навкруги не вщухають.

Читайте також: Росіяни вдарили по корпусу лікарні та не дали врятувати поранених - якою була 18 доба оборони Маріуполя

Пізніше по корпусах лікарні прямою наводкою стріляє ворожий танк, того ж дня внаслідок влучання снаряду знищено генератор. Через інший приліт займаються тіла. Возити їх у морг вже не було можливості, тож померлих пацієнтів пакували в мішки та складали під стіною корпусу медзакладу. Тіла намагаються загасити промерзлою землею.

Під Мангушем супутник компанії Maxar Technologies фотографує імпровізований цвинтар. Туди росіяни звозили тіла тисяч загиблих маріупольців. На той момент довжина масового поховання становила 340 метрів.

Нагадаємо, наразі досі не відома точна кількість загиблих у Маріуполі. Вона може складати 20 тисяч людей, а може доходити до сотні тисяч. Взимку 2024 року своє бачення щодо жертв розкрила Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch у співпраці з українською правозахисною організацією Truth Hounds та SITU Research. 

Фото: ілюстративне/Associated Press, М86