Відомий краєзнавець, почесний громадянин Маріуполя, кінематографіст і письменник Сергій Буров розповів про цікавинки та головні особливості відомого маріупольського парку культури і відпочинку протягом 1958 року.

Ця невеличка книжечка з двадцятьма вісьмома сторінками і розміром у стандартну поштову листівку потрапила на очі випадково. Вона виявила себе, коли було розкрито давно нечитану книжку. Твір поліграфічного мистецтва, надрукований бляклою синьою фарбою в місцевій друкарні накладом 1000 примірників, ховався між пожовклими сторінками. Колись книжечка була звичайною рекламою, можливо, за сучасними поняттями не дуже вмілою. Але тепер, через шістдесят років вона перетворилася на історичний документ, оскільки дає молодому поколінню певне уявлення про те, як проводили дозвілля маріупольці в найстарішому парку міста, а людям, чия молодість збіглася з тим часом, - привід для ностальгічних спогадів.

Читайте також: Як маріупольці раніше їздили на завод - розповідь Сергія Бурова

На її м'якій обкладинці значиться: "Парк культури і відпочинку ім. Жданова", під цим написом - неважливе кліше зі скульптурним зображенням А.А. Жданова, одягненого у військову форму, з книжкою в лівій руці. Цей монумент стояв колись на одному з оглядових майданчиків парку. Після сторінки з фотографією центрального входу в парк слідує набраний крупно напис: "У сезоні 1958 року в Парку культури і відпочинку будуть проведені...".

Далі повідомлялося, що до відкриття сезону вже обладнано стенди передовиків виробництва заводів "Азовсталь" і коксохімічного, тресту "Азовстальбуд", Жовтневого району, а також стенд героїв-комсомольців Великої Вітчизняної війни. Доводилося до відома майбутніх відвідувачів парку, що в бібліотеці-читальні (шкода, що цієї легкої веранди з решітчастими стінами тепер немає) будуть "прочитані лекції на суспільно-політичні, міжнародні, природничо-наукові, технічні, медичні, літературні та інші теми". Слід зауважити, що ці лекції охоче відвідували містяни.

А ще бібліотека-читальня пропонувала: видачу книжок, журналів, газет, літературні вечори та вікторини, бібліографічні огляди, читацькі конференції, книжкові та фотовиставки, настільні ігри з олівцем. Так, це було. Пригадуються сивочолі голови, схилені літніми вечорами над шаховими дошками, лекції співробітників бібліотеки імені Короленка, огляди преси лекторів Товариства з розповсюдження наукових і політичних знань.

Четверги відводилися молоді. У книжці надруковано заклики: "Юнаки та дівчата! Приходьте в парк із музичними інструментами! Співайте пісні, веселіться! Беріть участь у конкурсах на найкращого читця, співака, танцюриста!" І, можете собі уявити, конкурси такі влаштовувалися. Під баяни співали і танцювали молоді, і не тільки молоді, люди. Час від часу в літньому театрі показували документальні та науково-популярні фільми безкоштовно. Благо, контора кінопрокату була поруч із парком.

Читайте також: Яким раніше був Маріуполь - дослідження Сергія Бурова 

Середа була присвячена вечорам під назвою "За здоровий побут", які проводила дирекція парку спільно з міським будинком санітарної просвіти. У програмі таких вечорів передбачалися запитання та відповіді на медичні теми, консультації лікарів, лекції, виставки медичної літератури. Особливою популярністю такі заходи користувалися, звичайно, у людей похилого віку.

Анонсувалися в сезоні 1958 року гуляння, присвячені історичним датам, тематичні вечори з вибору професії, закінчення навчального року в школах міста, молодої матері, Дням Радянської преси, Військово-морського флоту, шахтаря, молоді. Того року вперше було відзначено День металургів. Свята ці, крім одного, якось погано відклалися в пам'яті, але ось День Військово-морського флоту в Парку культури і відпочинку залишив яскравий слід. Його організовували в останню неділю липня.

Дозвольте навести уривок з нарису, написаного 1997 року:

"Ще зранку до Міського саду з морського клубу ДТСААФ привозили експонати виставки: водолазні костюми, водолазні помпи, щити зі зразками морських вузлів, кулясті міни, численні моделі бойових кораблів, щось довге, сигароподібне - чи то торпеда, чи елемент загороджувального пристрою, обов'язково наявні були також штурвал, невеличкий якір, кілька біло-червоних коркових рятувальних кіл.

Поглядаючи на зайнятих розстановкою по своїх місцях морських диковин упорядників виставки - морських офіцерів у білосніжних кітелях з надраєними до сонячного блиску ґудзиками, у кашкетах у білих чохлах із "крабами" - хлопчаки намагалися до всього торкнутися руками, а що могло обертатися, те й покрутити. "Морські вовки" робили вигляд, що нічого не помічають. Через головну площу в кількох напрямках розвішували флотські прапори розцвічування, прикріплювали до ліхтарних стовпів портрети уславлених флотоводців. На оглядовому майданчику над урвищем піротехнік і його помічники, попередньо розставивши дерев'яні рами, прилаштовували до них довгі картонні трубки, кволі конструкції з тоненьких жердинок, хитромудро з'єднували все це хазяйство шнурами.

Ближче до вечора центральна частина Міського саду поступово починала заповнюватися святково одягненою публікою. То там, то тут зустрічалися на головах чоловіків морські кашкети. Зауважимо, що не всі їхні власники справді мали стосунок до флоту. У повоєнний час серед молоді особливим шиком вважалося носити казна-звідки здобуті формені морські головні убори. Хто молодший, юрмилися біля виставки, де бувалі моряки зі спритністю фокусників з неймовірною швидкістю зав'язували й розв'язували морські вузли, учні школи ДОСФЛОТу передавали повідомлення один одному прапорцевим семафором. Нарешті оголошувалося змагання з перетягування каната між командою хлопців, одягнених у смугасті фуфайки, і добровольців із публіки. Можете повірити, що бажаючих завжди було з надлишком, і не завжди перемога була за "морячками".

Поки глядачі гучними вигуками і свистом підбадьорювали тих, хто змагався, на естраді розсаджувався духовий оркестр. Його концерт починався з попурі на теми морських пісень. Сонце поступово ховалося за горизонтом. Морська виставка згорталася. Темніло. На ліхтарних стовпах загорялися лампи. Оркестр замовкав. Тепер вся увага присутніх була звернена на майданчик, де в темряві лише вгадувався хитромудрий витвір піротехніка. Раптово електрика вимикалася. Лунав оглушливий хлопок - і в небо гвинтом злітала, шиплячи і розкидаючи на всі боки іскри, ракета-жартівниця. Спочатку одна, потім інша, третя. Кожна свого кольору: червона, зелена, лимонно-жовта. Натовп, що замовк від несподіванки на секунду, видавав захоплений подих і вибухав оплесками. Із пуском кожної ракети навкруги лунав вереск дівчат і пронизливий посвист їхніх кавалерів. Вогняне дійство набирало сили.

Читайте також: Розповідь Сергія Бурова про Приморський бульвар Маріуполя 

Маленькі вогники швидко просувалися шляхами, прокладеними шнурами, запускаючи то три ракети відразу, то п'ять. Ракети зі свистом прокреслювали темряву неба, розривалися у височині на величезні кольорові кулі з кольорових стріл, що розбігалися від центру, розкидали у височині міріади сяючі блискітки. Біля землі ж крутилися млини, які приводив у рух вогонь, дедалі більше розкручуючись, вони утворювали осліплюючі різнокольорові кола. Усього кілька хвилин тривав феєрверк, потім запаси пороху вичерпувалися, і лише вуглинки, що догоряють, у темряві ночі нагадували про видовище, яке щойно завершилося. Знову вмикали електричне освітлення, духовий оркестр грав прощальну мелодію, люди починали розходитися, обмінювалися враженнями про пережите свято"...

Головним концертними майданчиками парку були літній театр та естрада, так звана раковина. У виданні, про яке йдеться тут, зазначено, що на любителів музики і драматичного мистецтва чекають у 1958 році естрадні концерти, вистави професійних театрів, вистави і концерти художньої самодіяльності, духового і симфонічного оркестрів. З ким же зустрічалася маріупольська публіка в Парку культури і відпочинку в сезоні 1958 року? З 31 травня до 29 червня в Літньому театрі проходили гастролі обласного драматичного театру імені О.С. Пушкіна, з 2 червня йшли вистави Кримського драматичного театру, з 5 до 15 липня перед глядачами виступали артисти Шахтарського ансамблю пісні і танцю Донбасу "Молода гвардія". З 16 липня розпочалися гастролі обласного театру опери та балету, який запропонував місцевим шанувальникам високого мистецтва опери "Бал-маскарад", "Трубадур", "Запорожець за Дунаєм", "Травіата", "Кармен", "Чіо-Чіо-Сан", "Ріголетто", балети "Лебедине озеро" і "Великий вальс". Серед молодих виконавців був Юрій Гуляєв, згодом відомий на всю країну народний артист. А на літній естраді з 4 липня розпочав концерти симфонічної оркестр обласної філармонії.

Читайте також: Історія Літнього театру у Маріуполі 

Що ще обіцяла дирекція парку в сезоні 1958 року? На спортивному майданчику щоденні ігри та змагання з волейболу, баскетболу, настільного і великого тенісу, а в шаховому павільйоні конкурси на кращого гравця в шахи. У дитячому містечку намічалися заняття гуртків Палацу піонерів, зустрічі з відомими людьми, дні піонерських таборів міського типу...

На останній сторінці книжечки було зазначено: "Вхід у парк безкоштовний".

Раніше публікували розповідь Сергія Бурова про маріупольські листівки. 

Фото: з відкритих джерел