1. Чому стали вчителем?
Зараз буде банальна розповідь типового вчителя – як у всіх це буває: мене надихнула моя вчителька (у моєму випадку – вчителька англійської мови), яка навчала мене протяг 10 років не лише англійській мові, а й любові до професії, була для мене прикладом високого професіоналізму, мудрою та доброю людиною. Ось тут банальне і типове закінчується, бо і в страшному сні мені не могло наснитися, що я стану вчителькою, ще й працюватиму в своїй рідній школі! Я завжди марила кар’єрою перекладача, але зробивши перші кроки у цьому напрямку зрозуміла – не моє! Ну не хочу я працювати у шлюбній агенції (майже єдиний вихід для випускника без досвіду), а письмовий переклад не може конкурувати із живим спілкуванням. Ось тоді доля і привела мене на поріг школи – спершу до СШ №8 смт Сартана де я рік викладала новогрецьку, а потім і до рідної 47ої де і понині викладаю 2 мови – новогрецьку і англійську. Починаючи як людина, що добре володіє мовами але і гадки не має як працювати із дітьми, як людина, що любов до мови ставила вище ніж любов до дітей, які цю мову вивчають, я пройшла неймовірний шлях особистого розвитку і успіху. Працюючи в школі загалом 9 років (2 з яких я була у декретній відпустці), я стала 2 разовою переможницею конкурсу літніх мовних таборів GoCamp, єдиним на все місто вчителем англійської мови-агентом змін від Британської Ради в Україні, тренером вчителів (цього літа я підготувала майже 130 вчителів англійської мови міста, які вже почали викладати в НУШ), вчителем Пілотного проекту НУШ, маю статус тренера неформальної освіти, бо 9 місяців роботи з дітьми на рік мені мало і я ще працює у таборі «Джерела толерантності» від Конгресу національних громад України, вже 4 рази я супроводжувала дітей до дитячих таборів Греції у межах програм гостинності при підтримці Генерального секретаріату у справах греків діаспори та Федерації грецьких товариств України, є відповідальною за викладання новогрецької мови та методичну підтримку вчителів новогрецької мови. Думаю, все це і відрізняє мене від інших колег, бо у мені закладене постійне прагнення не зупинятися на досягнутому, ставати кращою у порівнянні із минулою версією мене і dream big (у вільному перекладі – бачити ціль, не бачити перепон).
2. Успіхи учнів
Насправді, я ще не маю у своєму куферку багато досягнень учнів (окрім, можливо, напівфіналістки FLEX, дворазова перемога у конкурсі літніх мовних таборів GoCamp, спільні проекти із школою №2 м. Салоніки) бо керуюсь філософією, що не треба готувати учнів до іспитів, треба їх готувати до життя. Поодинокі переможці Олімпіад і МАНів для мене не є показником успішності вчителя – мене більше цікавить непідробна радість в очах дітей коли вони приходять на мої уроки, коли дитина, надихнувшись моєю історією успіху каже: «Я хочу бути як ви, хочу піти навчатися на філологію і стати вчителем». Одна мудра людина сказала : «Ви забудете все, чому вчилися, але ви ніколи не забудете, як ви почувалися». Оце почуття радості від навчання і є для мене найбільшим показником успішності моїх учнів.
3. Проекти і досягнення
Надаючи дітям можливість спілкуватися із однолітками у різних країнах світу, долучаючи іноземних волонтерів до освітньо-виховного процесу (з нами вже 6 років поспіль працюють викладачі новогрецької, які є носіями мови; у 2017 у межах Літнього мовного табору GoCamp до нас на 3 тижні приїздив австралієць), показуючи, який цей світ великий та різнокольоровий, реалізую відразу декілька навичок 21го сторіччя, які будуть потрібні дітям на ринку праці вже у 2020 році – міжкультурну компетентність, спілкування, співпрацю, навички ІКТ, особисту та соціальну відповідальність. У планах є створення безкоштовного Клубу розмовної англійської, знову ж, із залученням носіїв мови – спочатку для вчителів міста, а потім і для учнів та відкриття Клубу Толерантності, який у цікавій формі буде розповідати про серйозні та потрібні речі. Щодо прикладу для учнів, батьків та колег то тут можу відмітити, що багатьом імпонує моя енергія та позитивне ставлення до життя, а ще, така риса характеру, як вміння ставити цілі і долати їх.
4. Як навчити дітей бути успішними?
Працюючи тренером неформальної освіти та тренером вчителів, завжди акцентую увагу на тому, що багато професій зникнуть до 2030 року, а на арену вийдуть спеціалісти, які поєднують знання із навичками (так звані навички 21го сторіччя). Ніхто вже не сумнівається у потрібності навичок ІКТ, тут вже треба вчити новому аспекту – медіаграмотності, мало бути просто креативним, треба ще мислити критично, вміти працювати у команді та взаємодіяти із різними людьми на різних рівнях спілкування. Намагаюсь все це застосовувати на своїх уроках через різні вправи, які направлені на розвиток глибокого навчання (комбінація 3R+4C, де R це письмо, читання та обчислення, а C – комунікація, співпраця, креативність та критичне мислення).
5. Iнновацii для НУШ
1. Створити єдиний ресурсний медіа простір для педагогів, учнів та їх батьків з доступом до матеріалів, потрібних для розвитку мовних компетентностей (аудіододатки, наочність, автентичні тексти, флешкартки, тощо); 2. Посилити міжнародну співпрацю із волонтерськими, громадськими та іншими компетентними організаціями щодо залучення носіїв мов до освітньо-виховного процесу. Участь вчителів та учнів у проекті eTwinning +. Створення клубу для вчителів англійської з носіями розмовної англійської мови у рамках реалізації принципу Постійного професійного розвитку вчителів, постійно залучати іноземних волонтерів для відвідання уроків англійської мови; 3. Проведення воркшопів, майстер-класів та тренінгів для вчителів міста для дисиміляції прогресивного педагогічного досвіду, зокрема із введення інтегрованих уроків іноземної мови та природничого циклу за принципами STEM освіти.
6. Моя мрія
Я велика мрійниця але мої мрії мають іншу назву – «цілі» і їх дуже багато – починаючи із шаленого прагнення вивчити мову моєї історичної батьківщини (польську) та нарешті відвідати її і закінчуючи бажанням отримати права та купити автомобіль, а ще навчитися грати на гітарі, щоб акомпанувати моїм учням під час занять Хору грецької пісні, які я проводжу у позакласний час, а ще відвідати усі англомовні країни (у Великій Британії я вже була), ну і Фінляндію б не завадило, бо надто принадною виглядає їх система шкільної освіти, хотілося б і собі в них повчитися… Ну, а чесно кажучи, мрію, щоб вистачило здоров’я на все це шаленство, яке відбувається у моєму професійному житті і щоб мої рідні і далі мене підтримували у бажанні ставати кращою, бо, за великим рахунком, я все роблю і для них також. Хочу ввійти в історію! Залишилось тільки вирішити, чи то Оскара отримати, чи то стати новою міністеркою освіти, чи може Греммі краще?!