Минає 2017-й, і під кінець року починаєш замислюватися про здобутки і те, чого досягти не вдалося. З 2014 року я рахую своє життя, та й життя України наново. Роки війни змінили звичний життєвий устрій. Принаймні для мене. Те, де я зараз і з ким, розуміють одиниці з минулого. Власне, одиниці лишилися поруч. Втім, тепер поруч є ще десятки побратимів, що міцно тримають в руках зброю і мають щирі серця, які б’ються в унісон з серцем Батьківщини.
Головні зміни, які я спостерігаю щороку, - це ще більша згуртованість людей, які готові звільнити цю країну від ворога. Якимось дивним чином ми знаходимо одне одного, тягнемося до однієї мети, йдемо в одному напрямку. Головні зміни - це більш вільні проукраїнські думки громадян, що проживають на тимчасово окупованій території України. Вже повелося казати «вимушено проживають». Але я так говорити не буду. Є безліч тих, хто міг би поїхати, але не хоче бути вигнаний ворогом з власного дому. Є безліч тих, хто таким чином оберігає свій дім, чекаючи потрібної миті, коли в міста і села прийдуть наші Оборонці.
Я над усе хочу, аби 2018-й став роком дій - визволенням територій.
Прийдешній 2018-й називають ще роком Собаки. Та, говорячи про властивості характеру цієї тварини, хочеться вірити, що це буде рік щирості, вірності і дружби - між тими, хто любить, хто боронить неньку-Україну від ворога.
