Діти… Не ті, котрі зростають в любові та турботі, а інші… Вони з перших днів мусять бути сильними, стійкими. В них немає нормального дитинства, а їхній життєвий шлях починається з боротьби. Боротьби за право на життя.

Досить болюча тема. Для тих, чиє серце незакам’яніле. Для тих, хто ще може відчувати та пропускати чужий біль крізь власну душу. Іншим байдуже. І таких, на жаль, більшість. Саме байдужість вбиває.

Цей текст був народжений як риска під історією про те, як діти, ні, малюки двох і трьох рочків бігали самісінькі на залізничному полотні в Покровську. Дівчинка втомилася і… згорнулася калачиком біля… хммм… матері, яка в цей час спала неподалік у кущах. Жінка знаходилася у стані сильного алкогольного сп’яніння. Нічого не могла пояснити і, що найсумніше у цій розповіді, навіть не поцікавилася, куди відвезли її дітей.

Малечу поміщено до лікарні на обстеження, а поліцейські збирають матеріали, аби клопотати про позбавлення її батьківських обов’язків. Двоє її дітей вже знаходяться у будинку сімейного типу, а поліцейські неодноразово складали відносно громадянки адміністративні матеріали. Шанс… той, котрий дають, і той, який цинічно пропивають.

Читайте також: Дети Донбасса нуждаются в особом внимании

Ця історія не одна. Вона не перша і, як не прикро, не остання. Сотні прикладів дорослої безвідповідальності. Краматорськ. Діти, які спали у недобудові, їли з собачої миски й лежали на цементі. Маріуполь. П’яний співмешканець, на якого кинули 5-річну дитину, вийшов гуляти з хлопчиком, вдягнутим лише у майку та шорти, коли навкруги всі в осінніх куртках. А ось найстрашніше – Аліна Васютіна. Гірняк. Дівчинка, та, котра згвалтована і вбита. Котра зранку до вечора була надана сама собі та збирала по вулиці те, що потім може принести копійчину.

Закономірне питання. Ці родини живуть так роками. Ніколи не повірю, що навкруги про це ніхто не знає. Просто байдуже. Поки із сотні тих, хто бачить і проходить повз, не з’явиться один. Той, чиє серце незакам’яніле. Той, кому не байдуже. Той, хто розкаже поліцейським, соціальним службам про дитяче, таке маленьке і водночас таке велике страждання. Про боротьбу одного маленького громадянина з мільйонів інших за власне життя.

Ми втрачаємо людяність. За власними проблемами, які здаються нам такими вселенськими, ми не бачимо проблеми майбутнього. (НЕ) втраченого. 

Читайте також: Более трех тысяч детей Донбасса попросили помощи у полиции