2 листопада 1960 р. засяяли вогні нового театру – відбулося його урочисте відкриття. Для маріупольців ця подія стала справжнім святом і багато містян, які бачили відкриття на власні очі, й досі згадують цей день з посмішкою.


З нагоди цієї важливої події я вирішила згадати 10 найцікавіших фактів про будівлю Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь):

1. Однією з перепон для будівництва театрального приміщення стала директива, згідно з якою будівлі театрів могли побудувати лише в обласних містах. Однак міська влада Маріуполя (тоді Жданова) в усіх клопотаннях говорила про створення обласного драматичного театру, а вже потім зазначала, що з різних об’єктивних причин приміщення для нової установи культури доцільно звести у прилеглому Маріуполі. Саме з тих часів на афішах театру з’явилася назва: «Донецький» , а в дужках – «місто Маріуполь».


2. Проєкт будівлі був розроблений архітекторами Київського ДІПроміста О. Малишенком та О. Криловою за зразком Полтавського обласного театру. Також за проєктом архітекторів був побудований і театр в Макііївці, тому вважається, що у нашого театру є свої архітектурні родичі.

3. Будівництво театру йшло важко. З великими труднощами діставали необхідні матеріали, були збої з фінансуванням. Велику роль у тому, що театр все ж таки був побудований, відіграли колективи та керівники будівельних організацій і великих підприємств міста: заводів імені Ілліча, «Азовсталі», коксохімічного.

4. Загальна вартість будівництва склала – 14 мільйонів карбованців.

5. Будівництво тривало 4 роки (почалося навесні 1956 року). Будівля побудована з кримського інкерманського сірого каменю.


6. Чудово обладнане приміщення для театру побудоване в стилі радянського монументального класицизму з великою кількістю ліпних декоративних елементів. Об’єм будівлі – 37 тис. м3. Центральна фасадна частина будівлі з портиком коринфського ордера на квадратних колонах і віконними прорізами з напіварочним завершенням злітає вгору кленоподібним фронтоном на консолях із гармонійною скульптурною композицією, де чільне місце відводиться металургам і хліборобам як основним працівникам Приазов’я, хвалебну оду яким виконують покровительки мистецтва.

7. Велика глядацька зала театру розрахована на 800 місць (сьогодні 680). Освітлення сцени забезпечили 5 софітових ферм, якими можна зарядити одночасно 42 декорації, тобто забезпечити резерв на дві вистави. Завдяки потужній вентиляційній установці в театрі є можливість забезпечувати глядацьку залу очищеним теплим повітрям в зимовий час і свіжим повітрям – у літній.


8. На виставу «Іркутська історія», що представили на відкритті театру, отримали запрошення всі будівельники, які брали участь у будівництві театрального приміщення, тому глядацька зала була переповнена будівельниками.

9. У 1985 році була відкрита мала сцена театру на 60 місць.

10.  Приміщення драматичного театру є єдиним, що отримало статус пам’ятки архітектури державного значення і одним з 6 пам’яток архітектури місцевого значення.


Підтвердженням того факту, що відкриття будівлі Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь) сталося саме 2 листопада 1960 року сьогодні крім спогадів очевидців є і збережені програмки та запрошення, на яких зазначена дата відкриття.

Напередодні відкриття театру я проводила опитування серед маріупольців і питала, скільки на їхню думку років будівлі нашого театру. Відповіді були різними: від 50 до 150 років. Але всіх містян об’єднували відповіді щодо вагомої ролі та важливого значення театрального приміщення, яке для більшості маріупольців є умовним центром міста та справжнім архітектурним магнітом, який притягує до себе як корінних жителів, так і  гостей та туристів міста.