Гранітне. Олександра Коссе
Дивлячись на місцеву школу сьогодні, складно представити, що ще недавно вона була зруйнована – не було вікон, даху, системи опалення. Міна влетіла і в кабінет директора Олександри Коссе, яку всі тут тепло називають Леся Степанівна. Ріжучи руки, жінка та вчителі власноруч розгрібали скло, відновлювали школу після кожного прильоту.
Від снарядів разом з дітьми рятувалися в коридорах, бувало, по кілька годин лежали на матрацах. Згадуючи про ті часи, Світлана Санжаровська, вчитель інформатики, не стримує сліз. Їй довелося тимчасово виїхати, бо у маленького сина почалася істерика, але вона повернулася, аби знову навчати дітей.
Вісім місяців у селищі не було електрики, але школа працювала, тримаючись на мужності директора та 23 педагогів. Вчителі кажуть, що якщо б Леся Степанівна поїхала в 2014 році з селища, то Гранітненської школи б наразі не існувало. Саме вона згуртувала їх, батьків, волонтерів тощо. З відновлення навчального закладу розпочалася і співпраця зі школою поліції Донеччини.
Що таке артудар, Леся Степанівна знає не з чуток. Жінка живе на лінії вогню - на самій околиці, і щодня долає шлях до роботи, ризикуючи життям. Сьогодні в селищі тихо, але ще два дні тому бойовики обстрілювали околиці з мінометів.
- Кожний ранок, до початку уроків, починаємо з обходу території школи, перевіряємо, чи все безпечно. Ось сьогодні о пів на сьому обійшли та знайшли у дворі великокаліберний патрон, і так постійно, - каже Олександра Коссе.
Від початку АТО кількість школярів скоротилася вдвічі, зараз тут навчаються 157 учнів, з них 12 випускників та 14 першачків. Серед школярів – 9 маленьких мешканців сусіднього окупованого села Старомар’ївки, які не захотіли перевестися в іншу школу та ходять на уроки за 3-5 км повз блокпости. В їх числі – першокласник.
Зараз школа живе повним творчим життям. У школі працюють різні гуртки, є осередок української культури, в цьому році почали вивчення новогрецької мови.
Жінка працює директором 16 років, знає всіх дітей в селищі та небайдужа до долі кожної дитини. Так, вона допомагала поліцейським у пошуках матері, яка покинула п'ятьох дітей, та звернула увагу правоохоронців на 15-річного підлітка, який залишився без батьків у скрутному становищі.
А кращою нагородою для педагога є успіхи її учнів. Так, одна з випускниць та засновників «Ліги майбутніх поліцейських» Катерина Трофименко, яка у розпал боїв закінчила школу із золотою медаллю, стала курсантом Національної академії внутрішніх справ України. Хоче стати частиною Національної поліції і 11-класник Сергій Хара, який також стояв у витоків Ліги. За словами хлопця, співпраця з поліцейськими відволікала від важких буднів, а приклад вчителів надихав на дії.
- Наші вчителі – наймужніші, бо вони не виїхали, а якщо б не було вчителів – не було б нас, не було б школи, - каже хлопець.
