Коли пішов чоловік, Валентина залишилась з двома маленькими дітьми та обіцянками про допомогу з боку їх батька. З часом кошти на утримання дітей надходили все рідше, а згодом і зовсім припинили. Не маючи іншого виходу, Валентина звернулась до суду за отриманням судового наказу щодо примусового стягнення аліментів з батька на користь синів-близнюків.


Вона сподівалась, що за допомогою суду зможе змусити колишнього чоловіка виконувати свої батьківські обов’язки.

Стаття 183 Сімейного кодексу України передбачає, що у разі звернення до суду із заявою про стягнення аліментів на двох дітей, аліменти призначаються у розмірі  однієї третини заробітку (доходу). Разом з тим, законодавством не заборонено звертатись до суду із заявою про стягнення аліментів на кожну дитину окремо, при цьому  граничний розмір стягнень не повинен перевищувати 50%.

Тому, в суді Валентина просила щомісячно стягувати кошти на кожного з синів у розмірі ¼ частини усіх видів заробітку (доходу) колишнього чоловіка, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

«В мене не було іншого виходу, мені потрібно виховувати дітей. Водити їх до школи та секцій, лікувати. Обіцянкам я вже не вірила», розповідає Валентина.

Суд задовольнив вимоги жінки. В результаті були отримані два судових накази на кожного з синів.

У зв’язку з тим, що чоловік тривалий час не був офіційно працевлаштований, виникла заборгованість у загальній сумі понад 15 000,00 гривень.

Більш того, він звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, мовляв,  стягнення половини усіх видів заробітку (доходу) не  дає  можливості забезпечувати себе та свою нову сім’ю повною мірою, а також погашати утворену заборгованість за аліментами, тому просив суд зменшити розмір аліментів до 1/3 частини усіх видів його заробітку.

Річ у тім, що після розлучення колишній чоловік Валентини  зійшовся з жінкою, яка мала власну неповнолітню дитину, однак свої відносини вони не зареєстрували та проживали у цивільному шлюбі.

Отримавши ухвалу суду про відкриття провадження по справі, жінка була  шокована.

Валентина не гаяла часу  та  звернулась до Маріупольського місцевого центру за допомогою. Юристи центру вже допомагали жінці  стосовно отримання судового наказу про стягнення аліментів.

Ознайомившись з усіма обставинами справи, юристка центру, Альона Данилевська,  допомогла зібрати всі необхідні докази, які підтверджують факт самостійного виховання клієнткою дітей. Крім того, під час представництва інтересів клієнтки в суді, юристка звернула увагу на те,  що  позивач не надав підтвердження, що свідчать про зміни матеріального/сімейного стану,  а також погіршення чи поліпшення здоров’я.  Проживання у не зареєстрованому шлюбі з жінкою, в якої є власна неповнолітня дитина не свідчить про його обов`язок утримувати як  цивільну дружину, так і її дитину, така вимога є несправедливою по відношенню до двох його рідних синів.

Рішенням суду в позивних вимогах колишнього чоловіка щодо зменшення розміру аліментів було відмовлено.

Вже в друге юристка центру допомогла жінці  змусити колишнього чоловіка виконувати свої батьківські обов’язки та забезпечити гідне дитинство своїм дітям.

Коментар  юристки:

Відповідно до чинного законодавства аліментами на дитину називають кошти, які виплачуються дитині одним із батьків та є власністю дитини. Батьки (опікуни) повинні витрачати їх винятково на дитину. Батьки можуть сплачувати аліменти добровільно, однак якщо згоди досягти не вдалося, рішення про їх сплату приймає суд.

Утримання дітей до досягнення ними повноліття – це спільний обов’язок обох батьків не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні.

Також, слід зазначити  що батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини, а розірвання шлюбу не впливає на обсяг їхніх прав та обов’язків, а також ні в якому разі не звільняє від виконання цих  обов’язків. 

Читайте також: Мариуполец из-за алиментов отрицает отцовство 15-летнему сыну.