11 вистав, повний аншлаг, 12 інсталяцій та гардероб для лева. Хаос ГогольFest'у захопив наш Палац культури, розповімо про нього трохи.
Вони з’явились ще в середині квітня. І почали творити. Антон Логов попросив того, чого нам не шкода. Поламані меблі та будматеріали перетворили на рибу-корабель у внутрішньому дворику. Творити допомагала наша художниця Маргарита Мех.
Альона Кирпа збирала величезний екстрений рюкзак з наших пуфів. І всі хотіли на нього сісти. Але ж це арт-об’єкт, тому доводилося знімати людей з нього.
А в літературній читальні були голови, що перемовлялись між собою. Точніше вранці приходили, вмикали плеєр та голови починали спілкуватись.
І кожного дня на нашому левові з’являвся одяг. То капелюх, то плащ. В останній день фестивалю йому перев’язали лапу бинтом. «Лев, що перегуляв», - так пояснили задум художники. А одного ранку невідомий художник фарбував унітаз у сріблястий колір. Куди дівся художник та унітаз - ми не знаємо.
Наша сцена була збільшена на 12 метрів, в залі замість 368 місць залишилось 200, але потік глядачів був такий великий, що здається ці 368 місць таки залишились. Люди сиділи на підлозі, стояли щільно біля стінки. Зала була наповнена дощенту. Сила мистецтва.
На сцені літали, роздягалися, палили, закохувалися, вбивали, співали караоке та робили все те, чого не роблять на цій сцені.
Читайте також: Чи знаєте Ви, що відбувалося у «Вежі» під час ГогольFest`у?
Також в нас з’явилася ще одна сцена. Частина будівлі палацу знаходиться не в дуже гарному стані, але це не зупинило мистецтво. В приміщенні колишнього гастроному, вікна якого виходять на пр.Миру, куди вже близько 10 років ніхто не заходить, бо там немає світла та опалення. І туди зайшло мистецтво. Так, з минулого року ми почали випробовувати цю локацію для поодиноких заходів. 
А тут п’ять днів репетицій зранку та денних вистав. 70 місць для глядачів, які перетворилися на майже 120 сидячих, стоячих, лежачих людей, які приходили на вистави.
І було безліч людей, місцевих та туристів, які відкривали для себе атмосферу нашого внутрішнього дворику, віталися з Нільсеном, вдивлялися в невідомий для них напис на двері з жар-птицею «Театроманія». Прекрасні нові знайомства.
Коли не було вистав, люди приходили до нас, аби побачити інсталяцію «Життя та війна» - виставлену посеред холу частину буденного життя людини, де поруч з одягом висить бронежилет, а біля вази з квітами стоїть гармата. І фотовиставка.
Чулося, як казали: «Якщо немає вистав, то просто йдіть у “Молодіжний”. Там є на що подивитися».
Це був цікавий досвід буремного фестивального життя. Коли "Молодіжний" став дуже молодіжним.
Читайте також: Уличный перформанс: в центре Мариуполя разбросали сырое мясо
Фото організаторів.
