З їдальні Оперативної бойової прикордонної комендатури «Волноваха» Донецького прикордонного загону просто неможливо піти без гарного настрою! І справа тут не лише в смачно приготованій їжі (а готують тут і справді якось так по-домашньому і з душею), а ще й в настрої господинь. Оксану і Соню інакше й не назвати, як господині, бо вони так вправно хазяйнують на кухні ОБПК, що складається враження, наче ти прийшов на сніданок, обід чи вечерю в той дім, де тобі завжди раді і тебе чекають.
Як мені здалося, дівчатка дещо схожі своєю щирістю і безпосередністю, тому навіть подумалося, ніби вони сестри. Але ні, хоча й рідня, бо Соня - сестра чоловіка Оксани, і увесь цей сімейний підряд нині несе службу в Донецькому прикордонному загоні.
Першою в нашу зеленоберетну родину потрапила Оксана. Вона за освітою педагог. «Викладала фізику і інформатику в школі. Але в свій час мріяла вчитися на повара, - розповідає усміхнена україночка і наголошує, - дуже люблю готувати!» Але й бути педагогом дівчині подобалося, бо для неї важливо дарувати свою турботу оточуючим: вдома - трьом синам і чоловіку, тут - побратимам і посестрам. Війна змінила життя цих дівчат. Деякий час Оксана з чоловіком працювала в благодійній організації, потім прийшло рішення поповнити лави Захисників, допомагаючи, чим це можливо.
«Є наказ - треба виконувати. Все чітко і зрозуміло», - каже про свою нинішню роботу Оксана. Їй подобається така точність у завданнях, а ще - емоційна вдячність хлопців, для яких хочеться старатися ще більше. «Буває й тяжко», - додає Соня, адже всіляка робота має людський фактор, тому якщо хтось прихворіє, доводиться лишатися на кухні самій. І робочий день з четвертої ранку до 21-ої на ногах, не присідаючи, витримати дуже складно, але вони завжди підтримують одна одну. Та найскладніше переживати дівчатам на службі доводиться в період ротацій військовослужбовців. «Ми до них звикаємо, - зазначає Соня. - Коли йдуть - навіть плачемо. Це тяжко». І справді, періодично особовий склад змінюється, вони ж лишаються тут - знайомлячись, спілкуючись, товаришуючи, знов проводжаючи...
«Одразу чутно, що Ксюха на кухні», - кажуть хлопці, зачувши дещо командний під час робочого процесу голос Оксани. «А інакше тут ніяк, - посміхається вона. - Бо треба тримати порядок в своїй господі, аби військові були нагодовані вчасно».
А мислять дівчата, як це дано лише жіночій статі, - 31-го грудня їх зміна, тож вже думають і про святковий декор, і про святкову вечерю. Хай там як, але старатимуться зробити хлопцям приємність і приготувати ще смачніше, аніж завше. Особлива увага до тих, хто в цей день знаходитиметься на КПВВ і КрП, адже, не зважаючи на службу, тим військовослужбовцям також хотітиметься відчуття свята.
