Старша на КПВВ, медик, кухар, заступник начальника відділу з персоналу, інспектор прикордонного наряду, кадровик, кінолог, фінансист... Жінки в Донецькому прикордонному загоні займають найрізноманітніші посади залежно від освіти й, головне, практичних навичок. Вони поєднують в собі красу, силу, стійкість і при цьому співчутливість й уважність. Їхній шлях боротьби розпочинався з присяги на вірність Україні, тепер кожен ранок розпочинається з шикування, і вся доба проходить в готовності виконувати свої службові обов’язки. Кожну оперативну бойову прикордонну комендатуру, відділ прикордонної служби, контрольний пункт в’їзду-виїзду прикрашають наші україночки, до яких немає ніяких поблажок, втім, є щира чоловіча турбота і повага за їх мужнє рішення - поповнити ряди військовосліжбовців ДПСУ.
Серед наших дівчат є ті, що обрали собі військову професію одразу по закінченню школи, а є й такі, що відважилися на службу за контрактом, коли в Україну прийшла війна. Так чи інакше всі вони виявили бажання служити саме на Сході України - тут, на лінії зіткнення, вони, натхненні спільною великою метою - зробити свій внесок в нашу спільну Перемогу.
«Емоції, поспіх - все це присутнє серед громадян, що перетинають лінію зіткнення, тому слід вміти володіти собою, мати гарну нормативну підготовку, аби діяти в будь-якій ситуації правильно та максимально швидко», - розповідає інспектор ДПСУ сержант Марія Чанглі.
Дівчина зазначає, що завжди намагалася подарувати проїжджим принаймні посмішку, чітко відповідати на поставлені питання. «Адже найважливіше в Україні - це наші люди, а я як військовослужбовець відчуваю ще більшу відповідальність за їх життя і спокій. А чути слова вдячності від наших громадян особливо приємно», - наголошує прикордонниця.
Про взаємини в колективі розповідає старший лейтенант Юлія Купчик, що виходить старшою на КПВВ «Гнутове», під керівництвом якої на Контрольному пункті знаходиться 28 чоловіків: «Чоловіками командувати не важко», - посміхається вона. «Тут головне, що всі вони знають свою роботу. Тому нічого важкого немає», - зазначає дівчина і наголошує, що найважливіше в її відповідальній роботі - організувати службу.
Особливої турботи й чутливості та при цьому знань високого рівня потребує посада фельдшера Світлани Серокурової: «Кожен день щось нове, і навіть вдома, коли лягаю спати, продовжую думати про медицину, бо надавати долікарняну допомогу - це дуже відповідально», - розповідає про свою роботу прикордонниця. «До чоловічого колективу дуже звикла. Знаю кожного і всі наче рідні. Мені дуже подобається лікувати наших військових», - каже фельдшер Світлана.
Для кожної з них бути прикордонником - це значно більше, ніж робота. Подекуди особисті справи відходять навіть не на другий, а на якийсь десятий план, бо в цей неспокійний час для країни нашим жінкам не до відпочинку. Вони за власним бажанням змінили різнокольорові сукні на піксельну форму, взявши до рук зброю, аби захищати Україну від ворога.
Дівчат-військовослужбовців складно назвати «слабкою статтю», адже проходити фізпідготовку і нести службу нарівні з чоловіками, подекуди у надважких умовах, витримувати психологічно значні навантаження, не втрачати пильність та зосередженість в критичних, іноді небезпечних ситуаціях - на все це здатні наші жінки.
