На теренах Приазов’я є чимало самобутніх і незвичайних місць, які підкреслюють унікальність регіону. Та справжньою родзинкою приазовського краю є Мангушська конеферма, яка сьогодні приваблює своєю неповторною атмосферою та потужною енергетикою. І це зовсім не дивно, адже коні – це не просто втілення сили, краси і грації. Ці розумні тварини – неабиякі психологи, спілкуватися з ними і приємно, і корисно водночас. Вони раді всім відвідувачам і готові не тільки приймати частування, а й віддавати сторицею. І дійсно, після спілкування з цими чарівними істотами відновлюються сили, піднімається настрій і навіть зміцнюється здоров’я.

Історія єдиної конеферми Приазов’я починається з 1989 року, коли під егідою голови колгоспу «Ленінський шлях» Могильного Олександра Володимировича було вирішено створити конеферму. Головою нового об’єднання став Сапах Володимир Володимирович. Вже у рік створення ферма в Мангуші придбала власне приміщення на сорок денників, де затишно розташувалася їхня перша вихованка – чистокровна скакова кобила. Незабаром у новий будинок увійшли ще три жеребці (Гандбол, Гороскоп, Менует) і три десятка кобилок. Але далекосяжні плани керівництва на цьому не зупинялися – того ж 1989 року були закладені ще дві стайні.

Роком пізніше були завершені друга і третя черги будівництва конеферми - світ побачили «маткова стайня» на тридцять сім денників, призначена для кобил та їхніх лошат. Тоді ж створили і «тренерську» на двадцять шість секцій з пристосуваннями для тренованих коней.

Згодом з’явилися необхідні атрибути добре організованої виробничої бази племінної конеферми – облаштовані місця для різних типів тренувань, левада, ренгартен, тренувальне поле, скакове коло. З часів заснування в 1989 році конеферма стала влаштовувати місцеві кінно-спортивні свята. Як правило, змагання проводяться в День селища Мангуш, після закриття скакового сезону. До програми змагань входять скачки на різні призи, рисистий біг коней, а також конкур і виїздки. На свята запрошують учасників з різних міст, кінних заводів та кінних клубів.

Читайте також: Почему лошадям лучше жить с людьми?

З проголошенням Україною незалежності почалися суттєві зміни, що торкнулися і конеферми. Колгосп «Ленінський шлях» розформували вже в 1992 році. Йому на зміну прийшла Агроферма «Мангуш», частиною якої і стала конеферма. Відтепер конеферма стає постійною учасницею різноманітних конно-спортивних змагань України, на яких отримує низку перемог. Зокрема, першою перемогою Мангушської конеферми стає присудження кобилі Метрології у 1996 році звання «Чемпіон породи». Хоча це звання і було пізніше оскаржене і відкликано, проте кращим показником, що було воно присуджено не дарма стало завоювання кобилою українського Дербі – Великого чотирирічного призу з попоною чемпіона породи. Сьогодні на території конеферми є велика простора стайня, розділена на індивідуальні для кожного коня секції. Опалення немає. Коні гріються за рахунок власної енергії. Готують їм їсти двічі на день. Витрати на годування досить великі.

Початок нового тисячоліття стає початком нової епохи в розвитку племінної конеферми, коли у 2000 році вона увійшла до складу дочірнього підприємства «Ілліч-Агро-Донбас» металургійного комбінату ім. Ілліча (Маріуполь), отримавши №10 в списку його агроцехів. Завдяки поліпшенню фінансування далі нагороди слідували одна за однією: 2000 рік – звання «Чемпіон чистокровної англійської верхової породи» (кобила Мануелла), 2002 рік – звання «Чемпіон чистокровної англійської верхової породи» (кобила Рамфіра), 2009 рік – титул і попона «Чемпіон англійської породи» (жеребець Джордано) і незліченна кількість традиційних призів.

Середина першого десятиліття нового століття була відзначена для конеферми в Мангуші проведенням масштабних робіт з благоустрою території: своє місце зайняла головна брама, у внутрішніх дворах з’явилися клумби і альтанка, споруджений мініатюрний фонтан, встановлений пам’ятник одному з перших жеребців – Гороскопу, а на трасі з’явилися відповідні покажчики.

Читайте також: Дикая фауна Мариуполя

У 2010 році з’явилися нові жеребці: Банкомат (уродженець Росії) та Джордано (гість з далекої Америки). Брали участь у змаганнях і в Києві, Одесі, Львові. Загалом на конефермі продовжують розводити англійську чистокровну верхову породу, яка вважається найбільш жвавою у світі. Їх дуже активно тренують і випробовують на іподромі. Нині на території Мангушської конеферми крім виконання основних функцій (племінне розведення і тренінг скакових коней), проводять іпотерапію, лікувальну верхову їзду та екскурсії для всіх охочих. І якщо екскурсії можуть стати чудовим відпочинком для всіх охочих, то іпотерапія має велику користь для здоров’я. Зокрема, важливою іпотерапія є для дітей з інвалідністю. Сеанси проводить громадська організація «Країна коней» на чолі з Оксаною Терещенко.

Для роботи з маленькими пацієнтами представники громадської організації використовують трьох спеціально навчених коней. Тварин готували кілька років. Якщо кінь нервує, коли на ньому дитина - такий кінь не підходить. Також має значення і ріст тварини. Маленькі коні не підходять під іпотерапію, тому що вони частіше крокують і дитину сильно хитає. Чому ж іпотерпаія є корисною?! Справа в тому, що кінь своїми імпульсами рухає тіло всіма чотирма ногами вгору-вниз, вправо-вліво. В цей час в голові в мозку дитини відбуваються процеси, які дають досвід прямоходіння. Тобто дитина запам’ятовує як, а потім його тіло намагається повторити. Дітки, які не ходили роками, після іпотерапії знову роблять спроби піти. У комплексі багато різних процедур (масажи, терапії), які мають дуже позитивний ефект. До речі, іпотерапія проводиться і для ветеранів АТО. Головний інструктор з іпотерапії, щира і відкрита Оксана Терещенко, навчається в Полтаві за спеціальністю "Соціальна робота та фізична реабілітація". Вона віддається цій справі на всі 100%. Завдяки її ентузіазму та невичерпній енергії іпотерапія стала доступною і дуже ефективною.

До того ж, на конефермі частими є спортивні свята та цікаві змагання. Кінний спорт досить демократичний, він не містить ніяких обмежень, тому в ньому може себе проявити як дитина, так і посивілий дідусь чи активна бабуся. Спортивні змагання, екскурсії та іпотерапія приносять всім відвідувачам радість, спортивний азарт та найголовніше – бажання жити і насолоджуватися життям!

За роки існування фермі є чим пишатися. Вона вже має численні грамоти і кубки за перемоги, але найбільше вагоме досягнення – це фізичне і духовне одужання багатьох українців, як маленьких, так і дорослих, які не з чуток тепер знають, наскільки корисним може бути приїзд до Мангушської конеферми.

Читайте також: Истории маленького Аванса