Для мене особисто з 13 червня 2014 року Маріуполь вже назавжди в моєму серці.
Чотири роки тому, 13 червня, я вперше побачив і познайомився з Маріуполем. На вулицях міста практично не було людей. Склалось враження наче місто вимерло.
Тоді вранці на вулиці Грецькій вперше зустрівся і під час бою познайомився з бійцями щойно створеного добровольчого батальйону «Азову», а згодом й «Дніпра».
Я пам’ятаю тих юних хлопців, які не мали на той час ані необхідного одягу, ані озброєння, ані військового досвіду, але в їх очах було велике бажання захищати свою землю і свій народ від російських найманців та місцевого наброду.
Тоді я побачив, як місцеві мешканці, заводчани відразу після бойового зіткнення з бандформуванням вийшли на вулиці міста, і вже ввечері від безладу та хаосу не залишилося жодного згадування. На жаль, але такої єдності, злагодженості та швидкості дій, щоб позбавитися від залишеного покидьками бруду, я більше не бачив ніде на Донеччині.
Читайте також: В центре Мариуполя прошел парад военной техники
Тоді в 2014 році був тільки початок боротьби за Маріуполь. Ворог не відступав: розстрілював з «Граду» дітей та жінок мікрорайону Східний, розстрілював похоронну процесію в Сартані. Й сьогодні не планує відступати. Кожен день наші військові ціною власного життя стоять на варті життя мирних мешканців Маріуполя, Донеччини, всієї України.
Тоді попереду була велика робота - це повернення довіри населення до правоохоронців, військових та подолання зневіри наших громадян. Ми всі разом об’єдналися заради захисту своєї країни та відстояли наше місто-форпост Маріуполь. В червні 2014 року ми святкували дійсно першу перемогу, яка надихає й сьогодні.
Я вдячний та пишаюся нашими волонтерами, кожним небайдужим мешканцем Маріуполя, який вийшов на захист свого міста, кожним добровольцем, який встав на захист країни. Ви це зробили чотири роки тому й зробите у майбутньому, якщо постане потреба.
Пишаюся, що був з вами, дорогі маріупольці, військові, бійці нацгвардії «Азов», прикордонники, поліцейські.
Пишаюся вами.
Зі святом!
