Ні-і-і-і-і-і-і-і-і – це не розривати книги, змішувати з водою та глиною й усім селом робити хату. Проте Толока - то є свято, це те, що люди робили гуртом, усією громадою для покращення свого добробуту. Книжкова Толока - то є розваги, то є занурення у культуру, мистецтво, у потойбіччя. Книжкова Толока - то сучасність поглядів та думок. Це можливість промоціювати культуру, літературу та цілі спільноти. Це можливість підвищувати культурний рівень населення, показувати, що життя - це не лише виживання, а й різноманіття барв. Це не тільки книга - це сучасний театр та кіно. Це не тільки прикупити хорошу книжку, а й поспілкуватися з її автором або авторкою. Книги, зустрічі з митцями, тематичні дискусії, майстер-класи, виступи театральних і музичних колективів, перегляди фільмів, дитячий простір.
Ігор Гармаш, засновник та директор фестивалю, розповів: «Все почалося ще у 2014 році, коли була створена Асамблея діячів культури, що має на меті розбудовувати та промотувати українську культуру. І саме у рамках цього народилася ідея створити книжково-культурний мистецький фестиваль. Сьогодні, в умовах нестабільної суспільно-політичної ситуації в країні, маємо розуміти, що саме від нас залежить розвиток територій і громад. І одним із першочергових кроків є розвиток культури. Тому спочатку це дійсно була розважальна подія задля привертання уваги мешканців, але з часом ми почали запрошувати більш серйозних спікерів».
І все ж таки подія з часом стає все більш популярною та обізнаною серед запорожців. З кожним роком аудиторія фестивалю зростає – минулого року було вже 12 000 відвідувачів. Що то є, культурний голодний містянин? Чи насправді рівень культурної обізнаності та потреба у духовному збагаченні населення стає вищим? Але то є панацея від 10-літнього культурного застою, та розсипання української культури. Книжкова Толока - то є поєднання сучасності із самобутністю, що народжує новий Український погляд, Нового Українця. Українця, який буде творити історію та долю Українського суспільства завтра.
Із Запорізькою Книжковою Толокою я знайомий ще з 2016 року, проте ніяк не міг потрапити туди. Тож тепер вона приїхала до Маріуполя. Я сподіваюсь, що і тут завдяки сумісним зусиллям вона стане щорічною знаною, великою подією для маріупольців та і взагалі для України.
