Проведіть простий асоціативний експеримент. Запитайте у своїх учнів, які асоціації у них виникають, коли вони чують слова «українська мова».
Типовим асоціативним рядом є: вишиванка, мова солов'їна (калинова тощо), садок вишневий коло хати, бабусина казка, народна пісня… Утім, іноді в цьому ланцюжку трапляються слова на кшталт, Фаріон, шкандаль, державна...
Звісно, такі асоціації не є випадковими. У Інтернеті знайшов море типових сценаріїв «виховних заходів», які породжують саме такий асоціативний ряд: тематична програма «Врода журавлина, мова солов'їна», свято «Наша мова солов'їна – чиста, мов перлина», літературно-мистецька година «Кажуть, дитино, що наша мова — солов'їна», година спілкування «Наша мова солов'їна» тощо.
Читайте також: Мариупольские школьники рассказали, что думают по поводу уроков английского языка
А тепер попросіть учнів скласти асоціативний ряд з англійською мовою. Побачили різницю? Отож… Якщо ми й надалі будемо робити української мову винятково символом минувшини чи романтично-етнічним атрибутом, це буде лише на шкоду процесам національного відродження. Про шкоду скандально-агресивно-репресивного способу «плекання» української мови немає сенсу щось говорити. Усе зрозуміло і без слів.
Тож українську мову треба нарешті витягнути із примітивної культурної ніші «село і люди», куди її загнали ще в радянські часи, а також зробити її мовою прогресу, добробуту, культурного розвитку. Хотілося б прочитати саме про такі «практики, які працюють». Поділіться, будь-ласка, своїми напрацюваннями в стилі модерн.
Зайве доводити, що їх треба усіляко поширювати з тим, щоб хоч якось нівелювати вплив двох інших стилів примітивної пропаганди української мови (етно-ретро-стилю та стилю «шкандаль»).
Читайте також: В Мариуполе стартуют бесплатные курсы украинского языка. Как зарегистрироваться?
