Підліткові «групи смерті». Їх нинішня популярність вимагає правоохоронців бити на спалах: на Донеччині вже загинула одна дитина. На щастя, завдяки миттєвій реакції поліції ще кількох підлітків вдалось врятувати від останнього кроку.
Що відбувається з молоддю? Як побачити та зупинити цю віртуально-реальну небезпеку?
Групи ризику та перша жертва
Учасники цієї гри дряпають собі руки, кидаються під машини та стрибають з дахів багатоповерхівок. Правила диктують віртуальні куратори, але небезпека – цілком реальна. Примарні адміністратори квесту заманюють підлітків у соцмережу та роздають небезпечні завдання. Переможець, який пройшов всі етапи, отримує «приз» - смерть.
Перший випадок, коли дитина загинула під час проходження квесту, пролунав на всю Україну кілька місяців тому.
Маріуполь, грудень 2016 року. Студентка профтехучилища, відмінниця в навчанні, дитина з хорошої сім’ї … вистрибнула з 13 поверху. Перед тим, як зробити цей крок, дівчина розмістила напис на своїй «стіні» та опублікувала фото у соцмережі – звіт для кураторів «груп смерті». Після цього жаху поліція Донеччини розгорнула інформаційну атаку, об’єднавши соцслужби та педагогів, щоб вберегти дітей від фатальних ігор.
Сьогодні представники ювенальної превенції продовжують відстежувати соцмережі, кіберполіція блокує сторінки груп смерті, але без підтримки громадськості це - боротьба з вітряками: поліцейські закривають одну сторінку, адміністратори одразу створюють нову.
Причин - мільйони, порятунок – один
Адміністратори «груп смерті» - добрі психологи, вміло маніпулюють підлітковими страхами, «граються» на почуттях дітей. Вони швидко підсаджують на гачок неповнолітніх, які мають проблеми у сім’ях, непорозуміння з однолітками.
Психологи кажуть, що причина того, що молодь «злітається» у такі групи - на поверхні. Це байдужість у всіх її проявах. Байдужість батьків, яким ніколи поцікавитись переживаннями дитини і які замінюють відверту розмову з дитиною на швидке: «Як справи? – Все гаразд». Байдужість вчителів, які не помічають або не бажають помічати проблеми у шкільних колективах, переймаючись репутацією закладу.
«З моєю дитиною цього не станеться!»
Самовпевненість дорослих та їх небажання бачити проблеми - це зброя віртуального ворога. Важливо – вміти розпізнати небезпеку. Ви маєте знати елементарні ознаки участі дитини у «групі смерті». Це допоможе вчасно забити тривогу та спільними зусиллями вивести дитину з гри.
Отже, для початку зробіть два простих кроки:
1. Перевірте сторінку та придивіться до друзів
Перевірте сторінку дитини у соцмережі. Якщо дитина вже у грі, назва сторінки частіше за все романтична та пов’язана з поняттями, розповсюдженими в «групах смерті». Наприклад, «Лис», «Зірваний тюльпан», тощо. Фото на аватарці зазвичай драматичне та песимістичне. Такі сторінки відрізняються цитатами про сенс життя.
Учасники «груп смерті» - переважно дівчата до 20 років, які не знайшли своє кохання або мають певні проблеми з батьками та непорозуміння з однолітками у школі.
Зверніть увагу на коло спілкування дитини, цікавтеся, які фото та відеофайли знаходяться в її гаджетах.
2. Емоційні та візуальні підказки
Зверніть увагу на емоційний стан дитини. Учасників смертельної гри вже не цікавить спорт, навчання, у них помічаються проблеми з пам’яттю, порушення сну, часті зміни настрою.
Перевірте шкіряні покрови дитини на наявність пошкоджень та, в разі їх виявлення, з’ясуйте обставини, за яких вони з’явилися.
Поліція вчить та вчиться, як діяти
Зі свого боку поліцейські ведуть активну боротьбу з адміністраторами «груп смерті» в мережі, моніторять сторінки дітей з «групи ризику», проводять заняття у школах.
Саме зараз, наприклад, оператори колл-центру 102 Єдиного аналітичного сервісного центру (UASC) поліції Донеччини проходять спеціальне навчання, як професійно спілкуватися з дітьми, які звертаються в поліцію. Одна з важливих тем – як спілкуватись з дитиною, яка має суїцидальні наміри. Дівчата-оператори вчаться за найкоротший час збирати інформацію про проблему дитини та утримувати її на лінії, доки вона не буде в безпеці.
Але, перш за все, обізнаними мають бути батьки та педагоги! Саме від їх нагляду, спостереження, правильного аналізу поведінки дитини залежить те, наскільки вчасно до проблеми долучаться поліцейські та психологи.
Поліцейські готові діяти. Звертайтесь!
102 або 0 800 505 102 (безкоштовний номер)
