Два тижня тому, напередодні Дня cвятого Миколая, наша "Молодіжна Ліга майбутніх поліцейських» оголосила конкурс «Один день з генералом Аброськіним». До участі в конкурсі запрошувалися наші лігівці зі всієї Донеччини, а це вже майже 1000 юнаків та дівчат. Для цього потрібно було написати листа з позначенням 10 причин, чому саме він потенційний переможець, гідний провести один день пліч-о-пліч з генералом та його командою. 

На цей час ми отримали понад 100 листів з достатньо вагомою мотивацією конкурсантів. Змістом деяких з них хотіла би поділитися. 

Так, наша Аліна Кирилова з Мар'їнки, курсант-першокурсниця Донецького юридичного інституту, хотіла би запитати у В'ячеслава Васильовича: « Якого розміру треба мати серце, щоб вмістити стільки любові та турботи?» І цей день вона хотіла би провести з начальником Донецької поліції, бо «як у перефразованому вислові: "Поганий той поліцейський, що не мріє стати генералом". Я хочу стати генералом».

Марина Деркач, староста лігівців Покровська, пише, що «В'ячеслав Васильович цікавий як особистість і грамотний керівник. Тому що в цей день я дізнаюся багато нового, а, як відомо, знання - сила. Тому що у мене є мета -  я хочу що б Донецька область процвітала, а зростання злочинності зменшувалося, і вже зараз роблю все можливе для цього». Наприкінці дівчина зазначає, що просто "дуже сильно цього хочу".

Один із співзасновників нашої громадської організації Сергій Хара із Гранітного відверто зізнається, що за цей день буде намагатися «відчути "смак" генеральського життя». А також «хотів би поспілкуватися з В’ячеславом Васильовичем і дізнатися, як йому вдається керувати такою великою областю під час воєнних дій і водночас наближати день миру на нашій рідній землі. Зрозуміти, що важче на посаді начальника ГУ НП України в Донецькій області, - віддавати накази чи їх виконувати. Дізнатися, робота з дітьми – це поклик серця чи професійний обов’язок. Відчути необхідність і важливість військової підготовки для поліцейських та разом з генералом Аброськіним постріляти в тирі з табельної зброї. Ну і звичайно, хотів би скуштувати "генеральський" обід та проїхатися на "генеральській" машині». 

Не можу не поділитися словами Катерини Белякової, учениці 10-го юридичного класу навчально-виховного комплексу маріупольського ліцею-школи №48. «Я знаю, що генерал є справжнім патріотом своєї держави. Дуже б хотіла послухати, що він думає про політичну ситуацію в Україні та перспективи розвитку держави. Мене виховувала мама та бабуся. Дуже часто мені не вистачає батьківської  турботи  та наставницьких порад. Хотіла би почути їх від генерала». 

Карина Гуріцан, також з ліцею-школи #48, бажає провести день з поліцейськими Донеччини, аби «розглянути професію поліцейського як своє можливе майбутнє покликання» та «висловити величезну подяку працівникам поліції за те, що вони в такий нелегкий для нас час захищають спокій нашого міста. Адже ми не завжди встигаємо подякувати за це, а іноді деякі i забувають про це».

А лист Гребенюка Даниїла із Михайлівки Покровського району  дуже розчулив мене. Ділюся ним у повному обсязі. «Вітаю! Я звичайний сільський хлопець, навчаюсь в 11 класі , та ще з 9 класу мрію стати поліцейським. Про Лігу я дізнався сам і за допомогою офіційного сайту Ліги зателефонував керівнику та написав заяву на вступ у її ряди. Завдяки Лізі я почав вглиблюватися у професію поліцейського, адже я знав її тільки по шаблонах та фільмах про “крутих поліцейських”. Я мав можливість допомагати поліції, ходив у рейди по магазинах та аптеках, де застережував молодь та працівників не продавати алкоголь та табачні вироби особам до 18 років, розклеював листівки  із застереженням від шахраїв. Начебто і дрібниця, але все ж, такі дрібниці мають вагу. Тож з кожним днем я все більше дізнавався про свою омріяну професію і все більше в неї закохувався, але все зводиться до того, що все залежить від керівника поліції, в нашому випадку - це В’ячеслав Аброськін, завдяки якому поліція виходить на професійно новий рівень, та звичайно ж без нього не було б нашої “Ліги майбутніх поліцейських”. Цей день був би дуже важливим для мене як для людини, яка дуже хоче змінити свою країну на краще. Перспективу я бачу лише в цій професії, адже людина, яка захищає права громадян  та порядок у країні, це – лице держави. І люди, дивлячись на поліцію, повинні відчувати гордість за свою країну і також захочуть працювати та жити , роблячи Україну справжньою  європейською та суверенною державою".

Писали нам не тільки лігівці. Іван Єрмілов з Маріуполя відверто зізнався, що «на сам кінець, хоча це й трохи егоїстично, я просто хочу зустрітися з людиною, яка, незважаючи на обставини, не зрадила ні своєї країни, ні честі мундиру та не побоялася взяти на себе тягар відповідальності за захист всіх нас не лише від внутрішніх загроз, але й від зовнішнього ворога». 

Не тільки прозою приходили листи від дітей. Булгакова Діана з Маріуполя написала вірш-зізнання. 

«Вячеслав Васильевич!
Уважаю Вас!  Мне уже 14.
В этот светлый час
Жизнь диктует правила,
Мне по ним идти.
Очень-очень хочется,
Чтоб Вы помогли.
Молодежь надеется,
Верят старики
В "Новую полицию"
Без гнилой руки.
В новые возможности,
В новые идеи.
Мы на Вас надеемся
И, бесспорно, верим
В перспективы города,
В Мариуполь мой!
Только в Украине
И одной страной!
Мысли наши светлые,
Яркие мечты
В новую полицию,
В радостные сны.
Все хотят спокойствия,
Мира и добра.
В Ваших силах многое.
В это верю Я!»

Переможця обере журі і безпосередньо сам начальник поліції Донеччини. Найближчим часом повідомимо, коли і як відбудеться цей день. 

Скажу від себе, що подібної уваги до дітей від поліцейських я ще не бачила. Пишаюсь своєю новою поліцією.