Вона - мама, що захищає Україну заради мирного майбутнього для своєї донечки.

Прикордонниця Олена Шкодич має дуже теплий характер, від чого спілкування з нею легке і приємне. Це відчувають і цивільні громадяни, які перетинають лінію зіткнення щоденно через КПВВ «Гнутове», і побратими прикордонниці.

Народилася нині старший сержант Донецького прикордонного загону у Рівненській області - там же закінчила школу. А далі навчалася вже у Львові, закінчила комерційну академію, університет Івана Франка. Тоді Олена і не збиралася вступати на військову службу, та події 2014-го року змінили її бачення світу: «Починаючи з ворожої окупації Криму я вирішила - треба щось змінювати в своєму житті, не сидіти склавши руки». Вона каже з гордістю: «Я вирішила йти на захист кордону» та наголошує - прагнула потрапити саме до зелених беретів, адже вони виконують надважливі завдання під час війни, що триває нині. Найближча людина прикордонниці - мама, не була проти цього вольового рішення, а донька Олени перед її від’їздом намалювала малюнок «Моя мама - прикордонник», чим також дуже її підтримала. Зараз рідні теж всією душею з прикордонницею, але ж, звісно, дуже хвилюються.

Читайте також: Пограничники: после обстрела КПВВ «Гнутово» под Мариуполем боевиков интересовало количество жертв

Олена пройшла повноцінну підготовку в Оршанці в 2015 році та написала рапорт, бажаючи потрапити саме в Донецький прикордонний загін: «Моє рішення - іти служити на схід було остаточне. Я його прийняла з першого дня, як потрапила в лави прикордонників».

Питанню чи важко їй тут, в зоні бойових дій, в чоловічому колективі прикордонниця трохи дивується: «Я не можу сказати, що мені тут важко. Мені навпаки тут дуже легко в спілкуванні з колегами». Старший сержант зазначає - вдома важче, адже тут ти можеш допомагати, впливати хоч трохи на ситуацію в країні, для неї це дуже важливо.

Чоловік Олени з Житомирської області, вже 20-ть років в ДПСУ, нині служить на ВПС «Золоте», але познайомила їх східна Україна. Обличчя Олени сяє, коли вона говорить про зустріч з коханим чоловіком: «Тут, на сході у нас створилася сім’я. Розписалися ми в Маріуполі. Східній Україні я вдячна - і за чудового чоловіка, і за нашу бойову родину».

Про вільний час тут, де йде війна, годі й говорити, але коли він і є прикордонниця використовує здебільшого на читання книг, удосконалення своїх знань по нормативно-правовим актам та вивчення іноземної мови.

Нині Олена займає посаду ІПС І категорії, заступає на службу в складі прикордонного наряду, який включає в себе якісний збір інформації та швидку її передачу. «В моїй роботі головне - аби не було втрати інформації чи якихось неточностей в ній» - зазначає прикордонниця. Працювала вона і під час останнього обстрілу російсько-терористичними військами КПВВ «Гнутове» 5-го травня: «Треба швидко переміщатися, адже ти не знаєш - куди воно може прилетіти далі. Втім, слід фіксувати та швидко передавати оперативну інформацію». Незважаючи на небезпеку - зі своїми задачами прикордонниця справляється і ставиться до своєї служби зовсім не як до роботи, а як до надважливого покликання свого життя.