Наступна наша героїня є щирою і неймовірно чутливою людиною. Її доброта не знає меж, але сама вона не дуже любить розповідати про себе та свою діяльність. Сором'язлива і водночас дуже енергійна, справжня і самобутня маріупольчанка Ольга Сулеіна наголошує, що вона немає девізу і не любить зайвого пафосу, але у неї є справа, за яку болить серце і душа…
Народилася Оля в Маріуполі. Батьки працювали у ВАТ «Азовмаш». Батько – заступником директора, мама – конструктором. Дівчинка росла у дружній родині разом з молодшою сестрою. З дитинства Оля любила багато читати, тому обожнювала багату бібліотеку бабусі й дідуся. Росла активною і працьовитою дівчиною. У школі брала активну участь в організації різних заходів. Після закінчення школи вступила до Донецького університету на історичний факультет. Отримала спеціальність юриста. Однак за спеціальністю не довелося працювати. 20 років виконувала обов’язки секретаря директора в «Азовмаш». У 1992 році вийшла заміж. Разом з чоловіком вона вже цілих 27 років. Їм вдалося створити міцну і щасливу сім’ю. Підтримка сім’ї жінку надихає найбільше.
Під час війни маріупольчанка стала волонтером. Працюючи у Фонді допомоги пораненим і сім’ям загиблих, намагалася надавати необхідну допомогу переселенцям та пораненим в АТО. З 2015 року почала працювати в БФ «Карітас Маріуполь». Тут Ольга займалась проєктами в буферній зоні (Мар’янка, Гнутово, Талаківка). Це видача палива, продуктових наборів, аптечок, обігрівачів, буржуйок. Водночас на базі Фонду допомоги пораненим і сім’ям загиблих жінка разом з Олександром Магдалицем відкриває пункт тимчасової перетримки собак, що постраждали в АТО – «Чіп і Дейл». Там було дуже багато собак (близько 200). Собак привозили заляканими. За ними ніхто не доглядав, їх ніхто не годував, вони постійно шукали місце, де сховатися від небезпеки. Саме тому Оля з іншими волонтерами робили все можливе, щоб врятувати наляканих тварин. Всім їм був потрібен особливий догляд і справа не тільки в тому, що вони потребували довгого лікування та відновлення… Треба було показати, що їх дійсно люблять. І тоді вони відчували себе по-іншому і починали поступово реабілітуватися. Ольга намагалася слідкувати за подальшою долею своїх вихованців. Зокрема, нові власники повинні були надавати звіти. Часто волонтери приходили в гості до своїх улюбленців, щоб подивитися як вони себе почувають. Водночас жінка продовжувала надавати необхідну допомогу переселенцям.
Наші героїні – завдяки великому серцю і неймовірному бажанню допомагати – вдалося не тільки врятувати велику кількість тварин, але й подарувати багатьом маріупольцям нових вірних і надійних друзів. Ольга була директоркою пункту перетримки «Чіп і Дейл» до 2017 року, коли всі собаки знайшли нових господарів. Найбільше в цій благородній і важливій справі допомагав лобіст і громадський діяч Олександр Магдалиць. Сьогодні у Олі 8 кішок і 6 собак. Вона й наразі готова весь вільний час допомагати всім безпритульними чотиририлапим.
Останні 3 роки волонтерка весь час присвячує одній з головних справ свого життя – соціальній їдальні (на Банній, 4). Завдяки спонсорській підтримці «Renovabis» вдавалося прогодувати понад 2000 осіб. У липні 2019 року закінчилася фінансова підтримка. Вдається годувати безкоштовно в день 10 чоловік за свої кошти. Годують людей без постійного місця проживання і тих, хто опинився в скрутних життєвих обставинах. Серед них є люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї, одинокі пенсіонери, які опинилися на межі виживання.
Спеціалісти «Карітас Маріуполь» розуміють, який позитивний вплив має така підтримка для людей, адже завдяки можливості отримувати гарячі обіди вони можуть заощадити кошти на ліки, і взагалі підтримувати на рівні своє соціальне життя.
Маріупольчанка наголошує, що потреба в їжі завжди залишалася основною, тому необхідно зробити все можливе, щоб соціальна їдальня отримала знову фінансову підтримку, особливо напередодні новорічних свят.
Дочка нашої героїні, Анастасія, також є кураторкою багатьох соціальних проєктів, активно займається кар’єрою. Ольга любить гуляти з сім’єю у Міському саду. Її тішить, що найближчі люди її розуміють і підтримують.
Улюблені фільми: «Москва сльозам не вірить» (1979 рік), «Любов і голуби» (1984 рік).
Улюблені книги: твори Б. Акуніна і Ю. Нікітіна.
Порада маріупольцям: «Будьте добрішими і уважнішими один до одного! Вмійте допомогти іншим, коли це необхідно!»
