Зараз жінок можна зустріти в будь-якій сфері – від будівництва до IT-технологій. Жіночі збірні з футболу, волейболу та плавання… Тому й не дивно, що в поліцейському райвідділі людям привітно посміхається представниця прекрасної статі у форменому кітелі.
В поліції Донеччини несуть службу трохи більше тисячі жінок. Представниці є в будь-якому підрозділі – слідстві, карному розшуку, дільничних. Прийнято вважати, що здебільшого вони займаються «паперовою» роботою. Можливо… Але тільки не в нашому буремному регіоні.
2014 рік – перші потужні обстріли, перші руйнування, перша кров… За кілька хвилин після розриву снаряду, навіть не розраховуючи на те, що за кілька хвилин не пролунає ще один вибух, вдягнувши засоби захисту, закривши в серці страх (бо люди), зателефонувавши дорогою додому (або й зовсім не зв’язавшись через відсутність мережі) у складі слідчо-оперативної групи жінки виїжджають на місце теракту. Аби допомогти, аби врятувати, аби крихта до крихти зібрати доказову базу цинічного злочину загарбників, щоб жоден з них не уникнув відповідальності… Завтра або через рік…у злочинів немає строку давності.
Затриманий за вбивство, а навпроти – ясні блакитні очі… Знову жінка-слідчий. Її завдання – довести провину, змусити говорити правду, заспокоїти невтішних рідних вбитого та вселити віру в те, що той, хто забрав життя їхнього сина (дочки, батька, матері, бабусі), понесе покарання. Легко? Не думаю. В перші хвилини (години, дні) ані слова з вуст підозрюваного, лише поблажлива посмішка. Проте на стіл один за одним лягають беззаперечні докази… А навпроти - все ті ж блакитні очі... Ось тільки посмішки вже немає. Слово за словом вбивця починає говорити, як цинічно та жорстоко позбавив життя (частіше за все за вкрадені потім кілька сотень гривень або й зовсім лише через те, що не зміг впоратися з емоціями). Моторошна історія, яку потім вона закриє в робочому кабінеті, щоб повернутися до сім’ї невтомленою, щасливою господинею, дружиною, матір’ю, донькою.
Місце злочину. Вбивство. З поліцейської машини ступають на засніжену землю берці. Чоловічі? А от і ні. Жінка-експерт з маленькою валізою в руці приїхала збирати речові докази, від відбитка пальців, зразків крові до важкого чоловічого сліду ймовірного злочинця. Не по-жіночому? Можливо. Ні, їй не стане зле, так, вона зможе потім їсти, ходити, сміятися. Це її професія.
Хоча кожна з них - з тих, хто вдягнув кітель поліцейського, - впевнена і знає, що то не зовсім професія…Швидше, поклик душі.
