Якби я вирішив написати книгу, то окрема чимала глава в ній була би про співробітників ДАІ. А розпочав би її словами Бориса Ложкіна з "Четвертої республіки": "Найбільш численну категорію складали "ходоки", які просили призначити на ту або іншу посаду "хорошу людину". За мої два роки на Донеччині, "ходоків" за призначеннями у ДАІ було найбільше. Другою за популярністю є дозвільна система, і жодного разу ніхто не приходив просити призначення дільничним або оперативником карного розшуку.
Майже щодня я отримую скарги на роботу співробітників-колишніх ДАІшників. Жоден підрозділ не проходив таку кількість атестацій. Але вони - незламні в своїх звичці "брати на бензин". І неважливо, що нестачі ГСМ в підрозділах поліції Донеччини не існує. Головне для них - "не втратити кваліфікацію".
Вчора на мітингу з нагоди Дня Соборності до мене підійшла молода жінка та розповіла про такий випадок. 16 січня, 11.45, виїзд з КПВВ "Гнутово". Двоє чоловіків, вдягнуті в камуфляж, зупиняють автівку з нашими громадянами, які виїжджають з окупованої території. Представляються співробітниками обласної нацполіції. В кущах знаходиться машина, що належить місцевому підрозділу поліції. Один з них просить допомогти на бензин. На слова "гривень немає" відповідає "давай рублями" та бере 500 російських рублів.
Проводячи атестацію, багатьох з числа "багаторічних власників" стаціонарних постів ДАІ таких, як Мангуш та йому подібних, ми не змогли дочекатися. Вони виявляються "невиліковно хворими", сподіваючись перечекати на лікарняних цей "буремний час" тільки би зберегти свої місця на цих постах, що раніше, як виявилось, або продавалися, або "переходили у спадок".
Для поліції Донеччини зазначений факт вимагання хабаря - ганьба, який я не залишу без уваги. Вже знаю як ми поступимо з цими "товаришами", а що порадили би мені жителі? Як вчинити з цими навіть не "перевертнями в погонах", а потворами в людській подобі?
