Прийшли до нас на телеканал «Донеччина TV. ДTV» дітки з краматорського літнього англомовного табору. Питаю, якою мовою будемо спілкуватися? Англійською не потягну. Кричать, що російською. Пропоную перейти все ж на українську. Кажу, ми громадяни України й маємо вільно володіти мовою своєї держави. Протестують. Я все одно переходжу і питання про роботу каналу приймаю лише українською. За це даю по цукерці. Питання поставили й отримали цукерки всі. Пройшло півгодини. Діти взагалі вільно перейшли на українську і вже навіть не просили цукерок. Тобто насправді для них це не проблема, тільки чомусь вони наче бояться говорити українською. А виявилось - це зовсім не страшно, а навіть солодко.
Читайте також: На рекорд: мариупольские студенты сутки читали поэзию «співучою мовою»
У побуті я переважно говорю російською, наради проводжу українською, гостей на телеканалі також приймаю виключно українською. І помічаю, що іноді мені вже важно підібрати російське слово і я просто переходжу на українську. Я - за лагідну українізацію.
Текст опублікований з дозволу автора.
