Можна писати десятки статей про те, що можна перевозити через лінію розмежування, а що ні. Цитувати закони і кидати великі витримки з них, та щодня на Контрольних пунктах в'їзду-виїзду затримують громадян, які не полишають спроб вивезти в той чи інший бік крам, видаючи його за товари "для власного вжитку". Посилання ж на конкретні приклади не таких масштабних затримань подекуди викликають здивування.
Та саме війна поставила нас в більш жорсткі умови, по яким ми маємо жити нині. Товари для незаконного збуту несуть в собі велику кількість загроз. То чим же відрізняється крам для збуту від товарів для особистого користування? Тут є деякі основні показники: здебільшого перевозиться він у великій кількості. Найчастіше - це, наприклад, значна кількість нового одягу, взуття, косметики... Також незаконні товари перевозяться з елементами приховування їх в різноманітних конструктивних особливостях автотранспорту. І ця обставина, до речі, також знижує і так сумнівну якість товару, варто лиш згадати мед, який громадянин провозив в паливному баці автомобіля. На нелегальних тютюнових та алкогольних виробах акцизні марки або відсутні, або підроблені, що в свою чергу не дає ніяких гарантій відносно того, яку шкоду вони можуть нанести організму людини у разі вживання.
І в усіх подібних випадках громадяни все ж намагаються пояснити, що, припустимо, гелів для душу й шампунів на близько 10000 гривень вони придбали саме для себе, а ховали за обшивкою авто... ну якось так вийшло.
В будь-якому випадку - оцінка товарів і прийняття правового рішення встановленим порядком - за Державною фіскальною службою. Але незнання законів не рятує від відповідальності. Тим паче, намагання приховати крам від прикордонників свідчить скоріше про знання і свідому спробу оминути покарання за злочин.
