У Вежі 157 сходинок. Стільки треба пройти, аби піднятись нагору, і стільки ж, аби спуститись. Шість поверхів. Висота найвищого – 12 метрів. Саме така довжина сходин між третім та четвертим поверхом.

Насправді четвертий поверх – це колишня цистерна з водою (нагадуємо, що вежу побудували як частину першого маріупольського водогону). Потім, коли вона вже не використовувалась для подачі води до домівок маріупольців, всі насоси з будівлі прибрали, в цистерні вирізали отвір, закріпили до нього сходи і стали використовувати залізний бак як ще один поверх. Це досить непересічне видовище. Піднімаєшся на третій поверх, а він височенний (12 м), йдеш крутими сходами і опиняєшся в цистерні, ходиш по залізному дну.

Читайте також: “Vezha”: плани на майбутнє

Працівники Вежі називають перехід з третього на четвертий поверх «водорозділом». Підняття сходинами – нелегка справа, тому ті відвідувачі, які надто поспішають, дуже стомлюються в цій частині Вежі, на четвертому поверсі перепочивають. До цього ж, не всі можуть подолати страх висоти. Частина людей навіть не зважується далі підніматися.

Історії наших відвідувачів

Кристина, 19 років, адміністраторка: «Декілька разів на тиждень і дорослі, і діти повертаються, так і не піднявшись нагору. Кажуть, що страшно. Бачать сходини, цистерну і не можуть змусити себе йти далі. Тобто вони не потрапляють на оглядовий майданчик і не бачать діораму міста, задля якої всі сюди й приходять».

В таких випадках адміністратори заспокоюють людей, розповідають, що вони не перші, хто побоявся і в цьому не має нічого страшного. І показують фото або відео, що ж там далі є - вгорі.

Галина, 53 роки, відвідувачка: «Начебто висоти не боюсь, але побачила, як треба йти, то сказала подрузі: «Ти підіймайся, а я тебе тут почекаю». Шкода, звичайно, що не змогла осилити прогулянку вежею, але не можу себе силувати. Мені потім показали фото верхніх поверхів».

У Вежі 157 сходинок, і не тільки страх заважає деяким людям їх подолати. На кожному поверсі розташовані меблі, на яких можна перепочити. Ми завжди рекомендуємо не робити стрімких рухів, берегти себе та підійматися повільно.

Павло, 68 років, відвідувач: «У мене вади серця, лікарі радять не напружуватись. Я пройшов 4 поверхи і все – щемить, коле. Зупинився, перечекав, посидів і спустився вниз».

Хтось не може подолати ці сходи, він не побачить те, що бачить більшість.

Читайте також: Що таке «коворкінг» і з чим його їдять в Маріуполі

Олена, 22 роки, відвідувач: «У мене зір - мінус 7. Інтер’єр Вежі бачу чудово, можу до всього доторкнутись. А от вид з оглядового майданчика для мене неповний – будівлі вдалині розпливаються, краєвид моря нечіткий. Тут мені тільки бінокль допоможе. Але я звикла, тож просто уявила собі, що мала б побачити».

Ми залюбки проводимо екскурсії за запитом. Якщо у Вежі не проходить якийсь захід, і адміністратор вільний, то він розкаже вам історію будівництва Вежі, біографію її архітектора, подальшу історію будівлі, проведе по всім поверхам та покаже цікавинки. Родзинка екскурсії – можливість за допомогою окулярів доповненої реальності побачити центр міста зразка 1910 року. В електронному вигляді відтворені за старими фото будівлі проспекту Миру (тоді вул. Єкатерининська), деяких зараз немає, а деякі змінили зовнішній вигляд кардинально. І ми зіткнулися з проблематичним питанням – як проводити нашу екскурсію людям з вадами слуху?

І найболючіше для нас питання: як підняти нагору відвідувачів на колясках, милицях, з ураженням опорно-рухового апарату тощо.

Кирило, 17 років, відвідувач: «Зламав ногу, в принципі, ходжу на милицях нормально, коли гарна погода без дощу та снігу. Гуляли з другом у центрі і зайшли у Вежу. Друг піднявся, а я його внизу почекав, почитав книжки. Нічого, ще місяць – і я підіймусь і побачу таки ту Вежу, про яку всі говорять».

У випадку Кирила проблема вирішиться сама по собі через деякий час. Ми бажаємо йому скорішого одужання та чекаємо у гості. Але є випадки, коли час, на жаль, не допоможе.

Читайте також: На туристической тропе в Мариуполе появился первый «Мини-Нильсен»

Чому так сталося і хто може допомогти

Будівля 1910 року не була розрахована на багаторазовий підйом великої кількості людей щодня. Наглядачі насосної системи того часу – це були здорові чоловіки середнього віку, які ходили крутими сходинами. З 1936 до кінця 1950-х років у Вежі розташовувалась пожежна станція і її працівниками, знов-таки ж, були дорослі чоловіки.

Після набуття статусу пам’ятника архітектури у 1983 році будь-які зміни у фасаді та інтер’єрі Вежі – це велике питання. Чи треба його змінювати та підлаштовувати під реалії сьогодення, чи залишити максимально автентичним? І якщо ми добавили новітні предмети інтер’єру (меблі, ковані вироби, освітлювання), то будівництво будь-яких підйомних механізмів у невеликій за діаметром будівлі – це вже інша справа.

Тож ми задумались, як зробити так, щоб кожен відвідувач міг комфортно перебувати у Вежі. Звичайно ж, ми будемо звертатись до муніципалітету за підтримкою, знаходити грантові програми, але в нас дуже багато пунктів, які треба вирішити. І тут необхідна допомога громади.

Читайте також: В центре Мариуполя появилась новая мини-скульптура Нильсена

В планах у нас:

  1. Створення об’ємних моделей Вежі, її інтер’єру та діорами міста, яка відкривається з нашого оглядового майданчика. До них можна доторкнутися і відчути.
  2. Створення візуальних проекцій для людей з вадами слуху. Облаштування мультимедійних пристроїв з відео про Вежу з субтитрами.
  3. Створення аудіозаписів для людей з вадами зору.
  4. Навчання адміністраторів мови жестів.
  5. Створення відеоекскурсії по Вежі.
  6. Придбання біноклів на оглядовий майданчик.

Тож ми розпочали збір коштів на екскурсії для людей з особливими потребами та інвалідністю. Скарбничка знаходиться на першому поверсі нашого центру. Будемо поступово, залежно від коштів, виконувати усі пункти нашого списку. Ми наразі консультуємось з різними організаціями аби доповнити та розширити наш список необхідних дій у цьому напрямку. Та ми відкриті для ваших коментарів, пропозицій, ідей. Надсилайте їх на поштову скриньку vezha.pr@gmail.com. Разом ми зможемо все!

Читайте також: Фотомистецтво Маріуполя: екскурс у минуле