У Маріуполі працює ще один унікальний і цікавий колектив. Це Студія танців фламенко, яка поєднала пристрасть, вогонь, акторську майстерність та неабиякий драматизм. Нещодавно я особисто познайомилася з діяльністю цього самобутнього колективу
Студія виникла у 2017 році. Починалося все буквально з 2–3 учасниць. І вже цього року на сцену виходить близько 10 осіб. Керівниця студії Наталя Гончарова має режисерську освіту, танцями вона почала займатися ще у 2008 році. Танець фламенко вперше побачила по телебаченню і одразу ж закохалася в цей танцювальний напрям та зрозуміла, що це точно її стиль. Навчатися танцювати фламенко Наталя почала в Мінську, де жила до переїзду в Маріуполь. В мінську школу фламенко часто приїздили носії культури цього танцю – іспанці, унікальні майстер-класи яких допомагали відточувати майстерність. За словами керівниці студії, фламенко – це танець душі, який підходить для будь-якого віку. Він народжується від пройденого досвіду, від того, що накопичилося і, що хочеться висловити завдяки окремим рухам, які потрібно пережити та відчути, тому для учасниць важлива і акторська майстерність... Цікаво, що один і той же танець можна станцювати зовсім по-різному: весело чи сумно. Водночас танець фламенко – це індивідуальний танець, оскільки в ньому людина може розкрити себе. Наталя Гончарова наголошує, що всі учасниці дуже працьовиті, сміливі та терплячі, адже все виходило не одразу. Зі свого боку учасниці Студії у захваті від цього пристрасного танцю і вважають, що він допомагає їм продовжити молодість, подолати страх публічних виступів та стати ще більш жіночними. Зокрема, Олена Попова підкреслила, що вона в полоні фламенко і завдяки цьому танцю вчиться управляти своїм тілом. Подобається учасницям і те, що вони швидко змінюють свої ролі. Так танцівниці бувають і гордими іспанками, і веселими кокетками. Сьогодні у колективу вже є свій невеликий, але дуже насичений репертуар.
Якщо заглибитися в історію, то ми дізнаємося, що фламенко – південноіспанський музичний, пісенний і танцювальний стиль, який склався в Андалусії наприкінці XVIII-го сторіччя (перша згадка в літературі – 1774 рік). Секрети техніки цього танцю іспанці передавали з покоління в покоління. Істотно вплинула на цей стиль і циганська музика – багато хто вважає основними, істинними носіями стилю саме іспанських циган. Три століття відособленості і поневірянь зробили фламенко ще більш унікальним танцем. Окремі рухи розповідають і про гіркоту втрати батьківщини, і про небезпеку та передчуття нових доріг, радість здобуття нової країни, знайомство з новим світом Іспанії. Cольні спів і танець, супроводжуються грою на гітарі, кастаньєтах. По всьому світу шкіл фламенко не так багато. В останні роки цей стиль отримав велику популярність у всьому світі, особливо в Японії, де наразі існує більше навчальних закладів, ніж в Іспанії. Важливою подією для цього танцю став коментар, наданий ЮНЕСКО в 2010 році: «Фламенко є одним із шедеврів усної та нематеріальної спадщини людства». В Україні працює декілька танцювальних студій фламенко в Києві, Харкові, Краматорську та Одесі. У Маріуполі колектив Студії танців фламенко – першопрохідці. І керівниця, і учасниця сподіваються, що цей напрям буде розвиватися в Маріуполі.
Щорічно до карантинів у липні проводився фестиваль у Львові, де збирали всі колективи, що танцюють фламенко, які повинні були представити свою творчість та майстерність. Наталя Гончарова дуже хоче у найближчому майбутньому представити на цьому фестивалі репертуар і маріупольської Студії.
Наразі танцівниці виступають на різних майданчиках міста. Це можуть бути і флешмоби, і майстер-класи, де кожен охочий зможе відчути себе іспанцем, вивчити основні рухи фламенко і навіть станцювати разом із колективом. Студію танців фламенко можна побачити і в парку «Веселка», і на Театральній площі.
