Цього року зима радувала маріупольців весняною погодою. Але тепла погода добре впливає не тільки на настрій мешканців нашого міста, але й створює умови для розвитку різних зоонозних інфекцій. Особливу увагу слід звернути на таке інфекційне захворювання, як туляремія.

Туляремія – гостра природно-осередкова інфекційна хвороба, з багатьма механізмами передачі, що характеризується гарячкою, специфічним лімфаденітом (бубон) і ураженням залежно від вхідних воріт шкіри, очей, мигдаликів, легень та інших органів.

Хворобу вперше виявили Мак Кой і Чепін у 1911 році у штаті Каліфорнія (США) серед диких ховрахів в провінції Туляре, звідки вона й дістала свою назву. В нашій країні подібну до туляремії хворобу серед людей спостерігали на Волині ще в 1825 р. У період Першої світової війни епідемії туляремії були описані під назвою «волинської» або «окопної» гарячки солдатів. Захворювання реєструється переважно в степових місцевостях, коли посилюється розмноження гризунів, а також у долинах великих річок, де водяні щури часто заражають людей.

Читайте також: В Донецкой области бойцы ГСЧС спасли от огня зайчонка

Захворюваність на туляремію реєструється по всьому світу. У 2003 році туляремійного збудника вперше виявили на території Австралії, у 2011 році – на острові Тасманія. Туляремію у людей реєструють як у вигляді спорадичних випадків, так і епідемічних спалахів, зокрема в Австрії, Франції, Німеччині, Швеції, Японії та США. Нерідко спалахи охоплюють кілька сотень людей. Вважають, що щорічна світова захворюваність складає 500 тисяч хворих. Окремі випадки і невеликі спалахи туляремії зафіксовані й в Україні.

Збудник хвороби бактерія Francisella tularensis (туляремійна паличка) із роду Francisella. Характерною особливістю францісел є здатність до тривалого перебування в природних умовах. У воді вони зберігаються 90 діб, стогах сіна та соломи - 3 міс., в зерні – 133 доби, землі – 75 діб, шкірках гризунів – 45 діб, висохлих трупах гризунів – до 90 діб, замороженому м’ясі – до 93 діб, замороженому молоці – до 104 діб, організмі пасовищних кліщів – до 240 діб, засолених шкурах – до 15 діб. Швидко інактивуються під дією високих температур: при 100 °С – миттєво, при 60 °С – через 5 – 10 хв., на сонячному світлі - через 20 – 30 хв. Звичайні дезінфекційні засоби в прийнятих концентраціях швидко знешкоджують збудника туляремії.

Читайте також: Мариупольский медвежонок продемонстрировал долгий поцелуй и любовь к конным прогулкам

Резервуаром інфекції у природі є до 30 видів тварин (зайці, кролі, польові миші, польові щури, ондатри, бобри, ховрахи). Але найбільше значення для людей мають мишовидні гризуни, у яких збудник тривалий час зберігається у нирках та, виділяючись назовні із сечею, забруднює збудником хвороби все навколо. Людина інфікується, як правило, при контакті із гризунами. Крім того, захворіти можна при вживанні сирої води з невідомих водойм, споживанні забрудненої їжі (немитих яблук, овочів тощо); при вдиханні збудника з пилом (при сільгоспроботах по обмолоті інфікованого зерна, заготівлі сіна тощо). Рідше хвороба виникає після укусів комах – кровососів: сліпнів, мух-жигалок та особливо іксодових кліщів. Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники – після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш. Джерелом збудника хвороби для свійських тварин є хворі, перехворілі та загиблі гризуни. Зараження в природних осередках відбувається внаслідок випасання тварин на заражених територіях або при водопої з неблагополучних водойм. Спалахи хвороби у свійських тварин спостерігаються переважно у весняно-літньо-осінні пори року, що пов’язано зі значною міграційною активністю в цей час гризунів та забезпеченістю трансмісійного шляху передавання збудника хвороби. Весняні епідемії серед людей пов’язані із заготівлею шкурок промислових гризунів, осінні та зимові — із запізнілим обмолотом хліба та міграцією інфікованих гризунів у житла людини.

Територія Донецької області є ензоотичною з туляремії вже багато років. Всього по області зареєстровано 14 районів та 55 населених пунктів, які є природними осередками туляремії, в тому числі і місто Маріуполь.

Читайте також: Как в Мариуполе живется «братьям нашим меньшим»?

Спеціалісти Маріупольської міської філії ДУ «Донецький обласний лабораторний центр МОЗ України» постійно здійснюють моніторинг об’єктів довкілля для виявлення небезпечних збудників у природі, а позитивні лабораторні знахідки лише підтверджують високу захворюваність (епізоотію) серед гризунів. Так, у 2018 році виявлено наявність антитіл до туляремії у 3,5% досліджених гризунів, всього по області виявлено 10 позитивних результатів, з них три - по Маріуполю. У 2017-2018 роках було обстежено 134 людини, в тому числі військові, в 11 осіб були виявлені позитивні результати. Особливу насторогу викликає відсутність вакцини проти туляремії, зменшення імунного прошарку серед населення, а також зниження обсягів дератизації, що призводить до збільшення кількості гризунів, основних переносників цього захворювання. При цьому тепла зима створює сприятливі умови для розмноження гризунів та раннього виходу з зимової діапаузи іксодових кліщів. Все це може вплинути на загострення ситуації з туляремії.

Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб. Основними ознаками туляремії є:

  • збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
  • сильний головний біль;
  • загальна слабкість;
  • запаморочення, порушення свідомості;
  • біль у м’язах;
  • нудота;
  • блювання;
  • почервоніння обличчя та очей;
  • висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

Читайте також: Сказ: все частіше хижаки заходять в межі Маріуполя

Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Для профілактики туляремії у людини використовують живу туляремійну вакцину (Ельберта – Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через п’ять років (тварин не вакцинують). Однак, через її відсутність в Україні з середини 2000-х років, у населення різко знизився імунітет до цієї інфекції. Не останню роль в розповсюдженні цієї інфекції відіграють бойові дії, що унеможливлюють розширення площі дератизації в природних умовах та сприяють розповсюдженню гризунів, основних переносників туляремії. Тому для профілактики захворювання треба дотримуватись певних порад:

  • забезпечити відповідний захист від гризунів і належне утримання місць проживання та джерел водопостачання (особливо індивідуальних криниць);
  • не вживати сиру воду з відкритих водоймищ та невідомих джерел;
  • проводити дератизацію приміщень та захищати харчові продукти від проникнення гризунів, особливо у зерносховищах і складських приміщеннях;
  • при сільгоспроботах по обмолоту зернових, заготівлі сіна тощо обов’язково використовувати засоби захисту (для органів дихання і очей);
  • відповідно одягатись при відвідуванні лісу, риболовлі, полюванні чи просто відпочинку на природі.
  • в природних вогнищах туляремії необхідно планово і систематично знищувати гризунів і кліщів, територію пасовищ, загонів, сінокісних угідь регулярно звільняти від трупів гризунів.

Читайте також: Кліщовий енцефаліт в Маріуполі

Тривалий і важкий перебіг хвороби та повільне одужання (ефективність лікування залежить від своєчасно встановленого діагнозу) та можлива подальша інвалідність роблять це захворювання особливо небезпечним.