Нещодавно так звану «цирконієву» ділянку в Нікольській громаді виключили з Інвестиційного атласу надрокористувача. Це поставило крапку у питанні видобутку цього металу. Ситуацію можно було взагалі недопустити.
Чи можна було прискорити цей процес та не доводити ситуацію до позачергової сесії Нікольської селищної ради та Маріупольської районної ради? Чи можна було не писати багаточисельні звернення до центральної влади і не запрошувати експертів екологів? Так. Якщо б районна влада мала б повноваження на узгодження проєктів видобутку з інвесторами.
Я говорив з головою Державної служби геології та надр України Романом Опімахом, що такі питання потрібно узгоджувати як з громадами, так і з районною радою. А для цього районній владі потрібні повноваження, якими її наділяє Верховна Рада.
Головні аргументи такого підходу узгодження — це економіка усього району, яка може змінюватися від рішень про відкриття видобутку копалин, і безпека людей, яких можуть навіть не спитати, бо вони проживають на інших територіях.
Ми, як районна рада, активно захищали землю громади та населення від видобутку цирконію. І зараз ми розуміємо, що такі ситуації не повинні повторюватися. Для цього потрібно виносити такі питання на узгодження з субрегіональною владою, яка й відстоює інтереси усіх громад. Нас виключили з цього процесу і узгодження відбуваються тільки з громадами. І це, на наш погляд, порушує права людей, які мешкають неподалік, у цьому ж районі, але відносяться до інших ОТГ. Наше завдання, районної влади, проаналізувати пропозицію інвестора, оцінити усі ризики для 100% населення району з усіх боків: безпеки, економіки, екології. І тільки тоді ми вже зможемо прийняти рішення, яке буде переслідувати насамперед інтереси людей, а не тільки цифр та стратегій.
