У 2015-му тодішній селищний голова Сартани Степан Махсма подарував мені щеня. Довго я не роздумував і передав його на виховання в спецпідрозділ «Туман», відповідно і прізвисько ми з бійцями підрозділу дали йому Туман.
Так Туман став у нас першим зі службових собак на той час в міліції Донецького главку. Саме з нього ми почали будувати кінологічний центр в Маріуполі.
Читайте також: Год кинологическому центру в Мариуполе: в полиции назвали главные достижения
Пройшло понад три роки, нас, тих, хто безпосередньо брав участь в долі Тумана, життя розкидало по різнім містам, а він продовжував служити в поліції Донеччини.
І тут у неділю ввечері мені телефонує вже військовий, а тоді, у 2014 році - командир спецпідрозділу міліції, і каже: «В’ячеславе Васильовичу, у мене все добре, я продовжую служити в Збройних силах України. Є питання по нашому Туману: його напарник-кінолог перевівся з поліції Донеччини в іншу область. Тепер страждають обидва: і наш пес, і він, треба рятувати обох».
Зранку долею Тумана ми вже займалися всі разом: і в Києві, і в Маріуполі. Думали перевести пса за кінологом, але зважили всі «за» і «проти» та прийняли рішення: пес незвичайний, він - поліцейський пес донецької поліції, тому повинен захищати мешканців Донеччини.
Читайте також: Полицейские лошади и собаки в Мариуполе стали реабилитологами в сеансе анималотерапии
Новий наставник Тумана знайшов з ним порозуміння, і служитимуть вони тепер разом.
Цікаво, що долю Тумана ми вирішували всі разом: і рядові поліцейські, і два генерали, і військові, які тільки повернулися з пекла війни. Вирішували не як звичайного пса, а як одного з нас.
