Контрольні пункти в’їзду-виїзду засмучують в будь-яку пору року самим фактом свого існування. Засмучують також і погодою. Влітку тут занадто жарко, в осінньо-зимовий період - холодно. Вдома добре. От тільки у когось дім наразі знаходиться під окупацією, у когось рідні й близькі відділені цією тимчасовою межею, що створив ворог. Але знаєте що? Тут триває життя, тут навіть можна почути жарти від проїжджих. «Цены там московские, - розповідає чоловік, що прямує в бік тимчасово непідконтрольної українській владі території України, - зарплаты не московские», - продовжує він, щиро сміючись при цьому, бо життя... воно триває.
Контрольний пункт в’їзду-виїзду «Гнутове» в населеному пункті Пищевик - це взагалі якийсь окремий світ. Тут люди живуть в безпосередній близькості до КПВВ, до прикордонників, що знаходяться тут чи не цілодобово. Окрім цього, місцеві не просто дивилися по телевізору чи чули війну здалеку - вони жили під окупацією, тож їм є з чим порівняти. Вони тут всі знайомі одне одному. Це звична справа - звернутися до прикордонників за побутовою допомогою. Тут дуже багато людей саме похилого віку. У когось з них немає можливості поїхати далі від військових дій, а у когось - бажання. Адже саме тут їх мала Батьківщина, тут минали їх найщасливіші роки юності. Зараз же багатьом з них потрібна допомога - води принести, наприклад. Бо колодязі замилилися через постійні обстріли. За цим і звертаються до прикордонників. Коли лікар потрібен, чи якісь продукти - також ідуть сюди.
Наразі тут чотирнадцять жилих будинків з двадцятьма мешканцями на дві вулиці, що мають назви Армійська і Степова. «КПВВ знаходиться посередині, але ми - Україна», - наголошує жінка, будинок якої розташовується майже перед самим шлагбаумом. Звісно, тимчасово окупована територія також являється українською, але у свідомості людей тут є велика різниця між життям на захопленій і вільній землі. Тут вони по-особливому це відчувають. Вони пригадують, як багато мешканців поїхало звідси і їм, найстійкішим, доводилося годувати полишену худобу і птахів. Коли питають, що вони роблять тоді, як НЗФ розпочинають обстріл десь неподалік, жінки посміхаються й кажуть: «Все, що робили до стрільби, те й під час стрільби робимо». Одна з найстарших - Марія Іванівна добре пам’ятає Другу світову війну, тепер же їй доводиться переживати ці події.
«Коли вони поруч - нам спокійно», - розповідають місцеві про сусідство з прикордонниками. Рік тому поля біля населеного пункту були засіяні снарядами, цього року - озимими.
Місцеві починають сподіватися на Перемогу і мирне життя. Втім, зараз Пищевик і КПВВ «Гнутове» - це маленький окремий світ, де місцеві мешканці та прикордонники Донецького прикордонного загону знаходяться в безпосередній близькості, щодня зустрічаючи та проводжаючи автівки й пішоходів, щодня сподіваючись на звільнення окупованої наразі території, лишаючись тут - у себе вдома, на своїй землі.
