Дуже хочеться розповісти про людину, що не втомлюється дарувати радість іншим і вже давно стала позитивним символом Маріуполя. Маріупольці Володимира Дмитровича Веремієва називають по-різному: «дідусь Вова», «маленький Вова», «Вовочка», «Дід Мороз» але він би хотів, щоб його називали «старичок с ноготок». 74-річний Володимир – неймовірно глибока і цікава Людина. За його святковою і цирковою маскою приховано безліч мудрих думок. Жонглюючи унікальним саморобним цирковим реквізитом біля підземного переходу чи тисячі дрібниць, він намагається розвеселити вибагливу маріупольську публіку. Його програма складається з різноманітних трюків з обмотаною різнобарвною тканиною палицею, мотузкою, обв’язаною пакетиками, обручем та різнокольоровим шапками. Костюмів у Володимира Дмитровича багато, адже виступає круглий рік. Спочатку купляв, потім почав сам шити.
Досі не всі маріупольці сприймають дідуся позитивно. Але робити щось всупереч усьому і всім він звик з дитинства. Тому навчився не звертати увагу і не ображатися. На щастя, кількість тих маріупольців, кому позитивний дідусь подобається, з кожним роком лише зростає. Сьогодні він вже є справжньою зіркою міста і вважається одним з найбільш відомих маріупольців. Виступати подобається, завжди мріяв стати видатним спортсменом чи артистом. Позитивний дідусь вважає, що його виступи потрібні більше тим маріупольцям, які бояться бути сміливими, щирими і справжніми. Каже, що виглядати смішно не страшно, страшно – не намагатися займатися тим, що приносить справжнє задоволення.
Розповідаючи про своє дитинство, Володимир Дмитрович не приховував сліз. Він зізнався, що однолітки його сильно ображали: через маленький ріст глузували, часто били, знущались. Проте хлопчик вирішив не падати духом і пообіцяв собі довести всьому світу, що маленький ріст не завадить йому стати щасливим. Щоб навчитися себе захищати з юних років займався різними видами спорту: карате, дзюдо, гімнастика. Найбільше маленькому Володі подобалося грати у футбол. Коли Володимиру було 20 років, він служив в армії у місті Загорську Московської області. Направили його в будівельний батальйон, де він: штукатурив, клеїв шпалери. З юних років намагався багато працювати, не боявся труднощів. 25 років пропрацював на аглофабриці комбінату ім. Ілліча. Був визнаний ветераном праці.
«Старичок с ноготок» вже більше 50 років живе з дружиною в 21-му мікрорайоні. Свою жінку дуже поважає. Наголошує, що саме завдяки витримці і терпінню дружини вдалося створити міцну і щасливу родину. Вважає, що в сім’ї все завжди тримається на жінці, на її мудрості і щоденній праці. Чоловік повинен забезпечувати сім’ю, а дружина створювати затишок і комфорт. Разом вони виховали двох дітей і зараз доглядають трьох онуків. Незважаючи на свої щоденні виступи намагається встигати виконувати і домашні справи: вранці на ринок за продуктами, ввечері – на джерело за водою.
Попри поважний вік, дід Володя продовжує підтримувати себе у чудовій фізичній формі. Обов’язковими залишаються пробіжка і вправи з гантелями. Впевнений, що секрет довголіття – у здоровому способі життя, адже сам ніколи не курив і не пив. Лікуватися намагається народними методами. Найпозитивніший маріуполець вважає, що коронавірус, як і будь-яка інша хвороба, нестрашний для веселих, добрих і спортивних людей. Вражає, що Володимир Дмитрович спить зовсім мало. Години сну йому вистачає, щоб відчувати себе бадьорим протягом всього дня.
У Маріуполі найбільше любить проводити час саме біля підземного переходу. На його думку, там зосереджена найкраща енергія в місті, тому, проводячи час в цьому місці, можна отримати потужний заряд позитиву (особливо з 12 до 14 годині дня). Наприкінці бесіди «старичок с ноготок» вклонився всій планеті та всім маріупольцям і побажав міцного здоров’я та святкового настрою.
Улюблена книга: «Буквар першокласника».
Улюблений фільм: «Чапаєв» (1934 рік).
*Команда MRPL.CITY уважает и любит Владимира Дмитриевича, предлагаем вам посмотреть несколько видео с ним:
