Проект “104 дня без полиетилена” був створений 15 лютого 2015 року, недільного ранку, коли свіжозварена кава заполонила увесь простір кухні. Дуже активна домогосподарка Маріанна зазирнула до свого смітника і вже вкотре відчула щось неприродне в тому, що більшість сміття складається з пластика та пакетів. Якщо в пусте відро покласти дві 1,5-літрові порожні пляшки, то лушпиння від цибулі та картоплі приречені.
- З цим потрібно щось робити. Це ненормально. Але що??
Саме в цьому місті з’явилася шалена думка відмовитися від непотрібного сміття, щоб по два рази не ходити до вуличного смітника.
– Наприклад, від… чогось такого, щоб не складно… м-м-м… О! від поліетиленових пакетиків і усілякого тонкого упакування. Якось же ж наші бабусі без них обходилися.
– Але ж ти швидко передумаєш. Домовишся сама, що передумала і буде як завжди, – сказав внутрішній голос.
– О! Тоді давай в Фейсбуці буду про це писати!
Так почався мій перший сміливий публічний проект.
Читайте також: 45 неочікуваних порад від екоблогера
Мене можна назвати першою людиною в Україні, яка дуже голосно говорила про шкоду пакетиків. І мене почули.
Але повернемось до другого дня експерименту. Було важко перебудувати мислення щодо покупок. Спочатку поліетиленові пакети замінила на паперові, але потім на багаторазовий посуд, яка брала заздалегідь з собою.
Я почала купувати менше продуктів. Частіше купувала на ринку, особливо овочі-фрукти. Зробила вдома велике прибирання. В холодильнику та шафах стало ідеально чисто. Додатковим стимулом було те, що журналісти приїжджали до мене взяти інтерв’ю та знімали мій побут. Це було цікаво. Всі пакети, які знайшлися в моєму будинку, їх виявилося аж 435 штук, віддала або викинула. Замість них пошила душевні торбинки.
Мені вистачило місяця, для того, щоб перебудувати стиль свого життя. Мене добряче підтримувала моя сім’я, хоч і скаржилася час від часу. Читачам моєї сторінки - особливий respekt. Але потім мені стало нудно. Тоді додатково я почала сортувати своє сміття, вивчати, що саме і як приймають і, відповідно, здавати у пункти збору вторсировини.
Читайте також: Мариупольцы готовы отказаться от пластика
В самому експерименті мова йшла про тонку поліетиленову упаковку. Але і більш щільний пластик не залишився без уваги. Відмова від води у пластикових пляшках привела до економії 500 грн за майже 3 місяці. Значне зменшення побутовою хімії та заміна на екологічні (сода, гірчиця) також добре вплинула на сімейний бюджет та зменшення сміття. Тренінг зі сталого домогосподарства був у нагоді.
Третій місяць також не пройшов без “новинок”. Я почала писати все свої пости українською мовою. Для мене це було також серйозним випробуванням. Я родом з Донецьку і все життя говорила виключно російською. Треба було не тільки прожити день етично до природи, написати, але й перевести все це на українську. В цьому мені допомогли безкоштовні курси української мови.
І ось останній 104 день! Разом з друзями ми влаштували пікнік у стилі “нуль відходів”. Після нього від сміття залишилася тільки корок від вина.
Читайте також: проект #Непластик: о проблеме мусора и загрязнении окружающей среды пластиком в Мариуполе.
Підсумок проекту. За 104 дні я:
– не використала 500 маленьких пакетиків,
– знайшла вдома та позбавилася 435 пакетиків;
– зекономила біля 1000 гривень,
– зробила компост на балконі.
Цей проект змінив моє життя. Тепер я з сім’єю:
– купую менше продуктів,
– вибираю продукти з мінімальним або безпечним упакуванням,
– сортую та здаю свої відходи,
– значно зменшила кількість шкідливих побутових засобів,
– використовую засоби зроблені самостійно з соди, гірчиці, оцту,
– раціонально використовую воду, електроенергію, газ.
Загальні висновки проекту:
– не боятися бути “білою вороною”,
– довіряти собі, навіть коли усі проти,
– досить теорії – мерщій до практики,
– відмовляючись від зайвого отримуєш корисне,
– виклики для самого себе – це супер-круто!,
– наполегливість та сталість – ключ до успіху.
Текст опублікований з дозволу автора з сайту mariannaboyko.com
Фото Маріанни Бойко.
