«Марічка!» - кличуть прикордонницю побратими. Але так її називають лише друзі, зазначу одразу. Народилася Марія Чанглі в селищі Бугас, як каже сама прикордонниця, «в родині з гарним вихованням та шаною до сімейних традицій». Батько дівчини - інженер, хімік-технолог, мати - спеціаліст у сфері економіки, а старший брат - вчений агроном.
Марія розповідає: «З дитинства мене вчили бути відповідальною й стійкою в питаннях свого вибору, досягати поставлених цілей, ось я й настояла на своєму». Прийнявши тоді серйозне для себе рішення, Марія Чанглі відмовилася від юридичної освіти та вирішила підкорювати сферу мистецтва, закінчивши Донецький факультет Київського національного університету культури та мистецтва, а згодом успішно отримала ступінь магістра педагогічних наук в Бердянському педагогічному університеті.
«Працювала в районній адміністрації, звідки відрядили на будівництво КПВВ - в допомогу прикордонникам. Моїм завданням тоді було прикрасити 600 метрів бетону українською символікою», - розповідає старший сержант Чанглі про своє знайомство з прикордонною службою. Працювала дівчина близько місяця. «Спека серпня була нещадна, - пригадує прикордонниця. - І саме в той момент мене дуже вразили прикордонники, що несли службу, - своєю витримкою, максимальною віддачею задля досягнення цілей». По завершенню своєї мистецької роботи Марія дізналася про «пілотний проект» - набір в «зеленоберетні» ряди з місцевих мешканців. Тоді дівчина й прийняла чергове для себе серйозне рішення, яке змінило її долю докорінно - приїхала в Донецький прикордонний загін та подала документи.
Тоді була медкомісія, здача фізичних нормативів і... дзвінок: «Завтра явитися о 9:00 з речами першої необхідності». А далі - присяга, перші дні служби, устав, стройова підготовка, ранкові марш-кидки, «Оршанець»...
«А тепер я - інспектор ДПСУ, від мене залежить швидкість і якість перевірки та оформлення осіб, що перетинають КПВВ, - розповідає Марія про свою нинішню службу. - З найпершими промінчиками сонця і до глибокої темряви, з дня у день, в будь-яку погоду - в строю зі своїми товаришами. Найтяжче, що рідні та близькі часто відходять на другий план, як і все своє особисте - через службу і відданість їй. Два роки пролетіло на одному диханні, й при цьому я отримала гарний досвід та засвоїла важливу науку - про цінність часу».
Про складність роботи на контрольних пунктах в’їзду-виїзду Марія каже: «Емоції, поспіх - все це присутнє серед громадян, що перетинають лінію зіткнення, тому слід вміти володіти собою, мати гарну нормативну підготовку, аби діяти в будь-якій ситуації правильно та максимально швидко». Дівчина зазначає, що завжди намагалася подарувати людям, що перетинають КПВВ, принаймні посмішку, чітко відповідати на поставлені питання, «адже найважливіше в Україні - це наші люди, а я, як військовослужбовець, відчуваю ще більшу відповідальність за їх життя і спокій. А чути слова вдячності від наших громадян особливо приємно», - наголошує прикордонниця. З особливим теплом розповідає Чанглі й про свій колектив, що став справді другою родиною: «В цьому нелегкому графіку я саме завдяки підтримці колективу справляюся з втомою - завдяки їхній підтримці, гумору... Офіцери завжди знаходять потрібні слова для підняття духу, виходу з різних ситуацій».
Вона щиро посміхається, відповідаючи на питання про заняття у вільний від служби час: «Його майже немає, а який є - приділяю близьким людям». Мріє ж україночка про важливе: «Щоб найближчим часом у нашій країні все нормалізувалося, аби ми здобули перемогу й настав мир!»
