#ТутВарто

знати все про улюблене мiсто

1778

Bідбулася закладка повітового міста Павловська на березі Азовського моря в гирлі річки Кальміус. Будівництво міста почалося зі споруди церкви святої Марії Магдалини, яку заклав губернатор Азовської губернії В. А. Чертков (перетин вулиці Грецької і проспекту Миру).

1778

Розпочалося виведення з Кримського ханства до Північного Приазов’я християн – всього 31 386 осіб (в тому числі греків – 18 408 чол., вірмен – 12 598 чол., грузин – 219, волохів – 161) під проводом митрополита Готського-Кафайського Ігнатія.

1779

На 1 січня 1779 року «в городовому Павлоградському окрузі», тобто на відведеній для м. Павловська території, поселено купців – 4 чоловік. і 3 жін., міщан – 11 чоловік і 5 жінок, цехових (ремісників) – 22 чоловік. і 8 жінок, дворових людей (слуг) – 3 чоловік. і 1 жінка.

1779

Імператриця Катерина II не чекаючи остаточного вибору самих греків жалувала грамоту, згідно з якою «переселенцям із Криму дарувалися привілеї і свободи», в тому числі повне звільнення від військової служби, від сплати податків на десять років, створення виборного органу самоврядування, за митрополитом Ігнатієм зберігалися його чини і самостійність церковного управління.

1779

29 вересня 1779 р. – намісником імператриці в південних губерніях князем Г. О. Потьомкіним виданий ордер, за яким кримським грекам відводилася територія Павловського (Маріупольського) повіту Азовської губернії («обмежена річками Бердою, Вовчої, Кальміусом і берегом Азовського моря»), а місто Павловськ при цьому отримувало назву Маріуполь, колишні мешканці міста переселялися на нові місця, а вихідці з Криму прибували на територію в гирлі Кальміусу.

1779

У Павловську відбувся хлібний ярмарок. Можливо, в місті були споруджені торгові точки або відведено місце для ринкової площі (де саме проходив ярмарок невідомо). Населення міста Павловська за сучасними мірками було мізерно малим. Так, в січні 1779 року воно складалося лише з 57 осіб, в березні – з 75 осіб. Але це не повинно дивувати. Адже край тоді був практично незаселений. Крім Павловська існували лише дві державні слободи Кальміуська і Білосарайська.

1780

24 березня 1780 року за наполяганням митрополита Ігнатія місто остаточно перейменоване на Маріуполь (псевдогрецька назву з елементом «-поль», тобто місто, «місто Марії») на честь Діви Марії. З її іконою греки йшли на нові землі. 26 липня 1780 року – переселенці на чолі з митрополитом Ігнатієм вперше прибули до Маріуполя.

1780

15 серпня 1780 р. – у Маріуполі відбулися урочистості з нагоди закінчення переселення, а митрополитом Ігнатієм були освячені місця для будівництва майбутніх храмів міста.

1780

Організація проведень виборів грецького суду – органу самоврядування, що виконував адміністративні, поліцейські та судові функції у всьому повіті. Маріупольський грецький суд був обраний у складі голови і чотирьох засідателів. Першим головою став купець Хаджі (Хаджинов) Михайло Савелійович. Голові грецького суду була вручена печатка, спеціально виготовлена в Петербурзі.

1780

У 1780 році були закладені храм Святого Харлампія (Харлампіївський) – відкритий для богослужіння вже 22 квітня 1782 року) (побудований на місці Досаафу), а також церкви Різдва Пресвятої Богородиці (Карасівська) (сьогодні на її місці розташована школа № 11), Успіння Пресвятої Богородиці, або Успенська (Маріїнська) (нинішній район автовокзалу).

1781

1781 рік – була облаштована маріупольська гавань (місце сучасної гавані). Як свідчить А. Скальковський в першій частині «Хронологічного огляду Новоросійського краю 1731–1823 рр.», «Вже в 1781 році місто Маріуполь має прекрасну гавань, 2 церкви, 53 кам’яних будинки і безліч мазанок. Жителів: купців – 144, міщан – 213, цехових та інших – 1149; всього 1506 душ чоловічої статі. Одну фабрику і 4 ярмарки на рік». Згідно з «Описом міст і повітів Азовської губернії» за 1782 рік ярмарки проводилися 23 квітня в день великомученика Георгія, 22 липня в день святої Марії Магдалини, 1 жовтня, в день Покрови Богоматері і 6 грудня в день святого Миколая. У 1781 році в місті почала працювати невелика сап’яна фабрика.

1782

22 квітня 1782 рік – митрополит Ігнатій освятив збудовану соборну церкву святого Харлампія і відкрив в ній богослужіння. Найвидатнішою реліквією цієї церкви була ікона святого Георгія (дерев’яний рельєф) роботи візантійських майстрів XI – XII століть.

1782

З 1782 р. почав виробництво продукції перший цегляно-черепичний завод.

1783

30 березня 1783 рік – Указом Катерини II офіційно узаконено створення Маріупольського грецького суду – органу самоврядування виведених з Кримського ханства і поселених в Маріупольському повіті греків.

1783

У 1783 році було створено Маріупольський легкокінний полк, який входив до складу 6-ти ескадронів Луганського і Полтавського пікінерних полків. Завданням полку стало організація маневрених атак легкої кавалерії. Родовід Маріупольського гусарського полку слід вести від Бахмутського козацького полку, сформованого 27 жовтня 1748 року з бахмутських і торських козаків. 11 червня 1764 р. полк був переформований в пікінерний і названий Луганським. Назва «Маріупольський» з’явилася в списках кавалерійських частин Російської армії тільки в 1783 р., коли Луганський і Полтавський пікінерні полки були об’єднані в Маріупольський легкокінний полк у складі 6-ти ескадронів (хоча маріупольців в ескадронах не було). Першою бойовою кампанією Маріупольського легкокінного полку стала Російсько-турецька війна 1787–1791 рр. У відомій своєю жорстокістю битві на Кінбурнській косі в жовтні 1787 р. Маріупольський полк відзначився взяттям турецької батареї. Маріупольського гусара можна було пізнати по синьому з жовтим коміром доломану (коротке плаття, яке пристібається поверх мундира).