Негаразд щось у Донецькому королівстві...

Начебто все як завжди впродовж дев'яти років: місто перетворюється на провінційну пустку, з телевізора мчать бадьорі обіцянки ось-ось почати розквітати, ціни на продукти зробили черговий кульбіт, а народний контроль з якихось депутатів повідомив, що все за планом. І все одно, щось не те - шепочуться на лавках старі. Пенсії за липень затримали на невідомий час, але обіцяли віддати. Колись, потім. А черга на перерахунок пенсій до російського рівня – аж до листопада. Але то не точно. Спирт в аптеках почали продавати за рецептами. Це як розуміти? Гуманітарний маршрут до України через Сумську область закрили. Та що взагалі відбувається?

«Хлопчики» плачуть

Купа розрізнених подій складається в один життєвий пазл Донецька, який можна назвати «Істєріка» або «В ожиданіі», а може навіть «Наканунє». Про наступ ЗСУ говорять все голосніше і частіше, змінюючи лише час та форми цього наступу. Ну і не шкодують фарб, розписуючи його наслідки – від «всіх виженуть у росію» до «всіх розстріляють на площі Леніна».

Скажімо так: у наступ та звільнення – реальне, не придумане хворобливою фантазією кремлівського карлика – у Донецьку вірить багато хто, якщо не всі. Називають цей процес по-різному, ну не суть. Але вже менше пафосу в телесюжетах про «наших хлопчиків» і дедалі більше несамовитих зізнань «хлопчиків» з фронту, мовляв, кинули в пекло голодних і босих, сидять в окопах і не вилазять, а довкола одне суцільне НАТО.

І головний винахід «влади» - максимально ускладнене отримання цими «хлопчиками» обіцяних величезних грошей за поранення та зарплати за сидіння в окопах. А мами вбитих «хлопчиків» б'ються у високих кабінетах за гробові мільйони. Які дають не всім. Найчастіше нічого не дають. Мовляв, не було вашого в струнких лавах нашої доблесної армії. У списках немає.

Скрізь такий обман і така корупція, яких ми ще не бачили. «Гарматне м'ясо» все чудово розуміє, але чинити опір цьому не може - пасіонарний дух і жагу справедливості, якщо такі були, давно вже вимило з генів дешевим пивом і баночним «Чорним російським». Бурчать на кухні під включеною витяжкою, щоб за стінкою не підслуховували, та на цьому і все.

Спирт за рецептом, звісно, це удар у саме серце. Особливо на тлі майбутнього подорожчання алкоголю. Без нього жити у цій реальності важко. Але завжди є вихід: базари Донецька заполонило дешеве пійло та цигарки без акцизних марок і навіть без жахливих зображень катаракти на пачках. Дев'ять років, як окупований Донбас став сірою зоною, перевальною базою для контрабанди, дев'ять довгих років населення труять третьосортними продуктами та тютюном підвального походження. І ніхто – ні слова, ні півслова…

Раби німі

Тривогу шанувальників «руського миру» викликає посилена мобілізація – розповіді про відлов чоловіків у дворах знову заполонили сторінки соцмереж, а подекуди навіть з обуреними коментарями. Там в коментарях «нові росіяни» вщент лаються зі «старими», з'ясовуючи, хто за кого воювати має.

У цей же час окупаційна влада розповідає про плани побудувати новий житловий мікрорайон у Донецьку, а точніше – у його Кіровському та Куйбишевському районах. Начебто вже є інвестор, який нічого не боїться і бажає негайно щось побудувати в цих двох найнебезпечніших через обстріли районах. Донеччани слухають і намагаються зрозуміти: це жарт такий?

Та ні, не жарт, кажуть ведучі-пропагандисти та включають кадри з Маріуполя з фонтанами навпроти згорілих та зруйнованих будинків, з новобудовами, в яких ніхто не живе і навіть із «ринком рабів», що утворився в самому центрі міста на проспекті Миру. Такі «ринки» дуже популярні в Росії: тут набирають людей на будівництво або ремонт, на прибирання садів або миття вікон. Платять копійки, але «раби» і тому раді…

Читайте також: В окупованому Маріуполі можна "купити раба"

Усі на вибори

Перебираючи ці факти, важко позбутися думки, що навколо настало те саме майбутнє, від якого застерігали всі письменники-антиутопісти, про які попереджав Оруелл і жорстко писав Замятін. Сірість і убогість нинішнього життя окупованих міст лише підкреслюються переможними реляціями місцевих пропагандистів. «Справжні росіяни», або, як їх називають тут «з материка», завзято називають жителів «нових регіонів РФ» хохлами і пропонують не примазуватись до великої країни.

- Та ви самі сюди прийшли і нас ніби приєднали! – дивуються донеччани.

Ті, хто «приєднав», грізно сопуть, але сказати нічого не можуть: спробуй заперечити – загримиш за якусь дискредитацію. В окупації із цим легко.

Нервові дії окупантів, істеричність і нелогічність дій може означати їхню страшенну схвильованість перед майбутніми подіями. Валізи в них поки немає, але ось-ось з'явиться. Попереду у них вересневий плебісцит, який треба якщо не організувати, то хоча б зробити вигляд, що він пройшов як треба. А у березні – намалювати чинному президентові 99% голосів від вдячних мешканців «нових територій». На той час і спирт повернуть у вільний продаж, і пенсії повернуть, щоб не забували, хто тут благодійник. Стара практика завжди спрацьовує.

Єдине питання, що не дає заснути шанувальникам «руського мира» - коли прийдуть незалежні спостерігачі з ЗСУ і чи правда, що дадуть виїхати всім, хто голосував «за»? Ну будь ласочка!