Донецьк замерзає, але росії не до нього. Комунальний колапс на окупованих територіях, про який так довго говорили реалісти та перспективи якого впритул не бачили любителі «росії-матінки», таки стався. І не лише в окупації, а й у підмосков'ї. Хоча мешканцям окупованого і знищеного Донбасу від того замерзлого підмосков'я жодної радості.

Тільки ледачий не прочитав про «холодомор», влаштований російською владою (не Європі, як було обіцяно давним-давно) своєму власному народові, який має нещастя проживати в підмосковних Подільську, Литкаріно, Сонячногірську (прекрасний каламбур!) та інших містечках передмістя столиці росії.

З них усіх українці знають, мабуть, лише Подольськ – там розташований завод із виробництва військової техніки.

А що вже казати про Донецьк, який "упав" під вагою навіть не найрясніших зимових опадів.

Несподівана зима

«Несподіваний» сніг у січні застав комунальні служби, як завжди, зненацька. Точніше, не застав. А ще точніше - і не зненацька, і не застав. Бо укомплектованість двірниками, робітниками та іншими фахівцями сфери благоустрою становить ледь третину від необхідного мінімуму. Інші дві третини згинули у м'ясорубці майже півторарічної мобілізації. 

Тому якби хурделиця й попереджала завчасно - однак прибирати сніг та посипати вулиці було б нікому.

У результаті до стрибків, а точніше повних зникнень електрики та опалення, до відсутності води в кранах та присутності її на вулицях у вигляді річок на асфальті додалися кучугури та сніг на проїжджій частині, який ніхто не чистить.

Хоча в "офіційних ЗМІ" рапортують, що техніка "днр" виведена на прибирання вулиць. І показують навіть якісь відео та фото, де засніженими дорогами повзуть вантажівки з грейдерними лопатами.


Те, що це фото цьогорічне, не варто сумінватися. Адже на ньому пуста вулиця без людей та машин. І це сучасність окупованого Донецька. Бо навіть у часи, коли "восімь лєт дамбілі бамбас", на вулицях було людно або ж принаймні вони мали вигляд живого міста.

У телевізорі "всьо по плану"

Звичайно, колись ця тема не привертала б нашої уваги – неаномальний сніг узимку ніколи не був приводом для статей у ЗМІ.

Але ж ми маємо справу з конфузом континентального масштабу: країна, яка має поклади нафти і газу, будує (будувала?) кораблі та літаки, намагалася полетіти на Місяць і легко витрачає на війну з Україною мільярди доларів щодня, - не в змозі купити та встановити кілька кілометрів труб (що випускаються в цій же країні), щоб у громадян цієї країни (якими їх зробили не питаючи, а просто окупувавши) взимку було тепло та світло.

Не під силу цій "великій країні" і закупівля снігоочисників, "рве бюджет" і підвищення зарплат двірникам, щоб хоч хтось захотів помахати лопатою та мітлою.

По телевізору цілий день невідомі експерти розмірковують про долю планети, пророкують крах Федеральному резерву США, вираховують відсоток держборгу від ВВП і гарантують, що цього року точно зміниться світовий правопорядок.

Ніхто з експертів не роз'яснює аудиторії, чому на нерозчищеній дорозі з окупованого Донецька до Ростова зіткнулися автобуси, а на московській трасі в одній точці через крижану кірку з'їхалися одразу 30 автомобілів з жертвами та постраждалими.

Розруха в головах

Це було б дуже смішно, якби не було так сумно. І аналогій безліч. У «Собачому серці» Булгакова (якого тепер так не люблять в Україні, але дуже люблять в росії) дуже добре сказано: «Неможливо одночасно підмітати трамвайні колії й влаштовувати долі якихось іноземних обірванців!»

Професор Преображенський знав, що казав. І через сто років після цих слів росія щиро дбає про умовних «оборванців», відправляючи їм спортивні м'ячі, патріотичні книжки та своє полум'яне привітання замість того, щоб підмітати трамвайні колії.

До речі, їх розчищають зараз водії трамваїв: зупиняють вагон і йдуть махати лопатою. При цьому більшість водіїв трамваїв – жінки, а на вулиці – мінус 8.

При цьому грошові вливання росії у «нові регіони» обчислюються сотнями мільйонів рублів. Щодня повідомляється про нову техніку, нові труби, нових працівників на окупованих територіях, проте картина з кожним днем все більш гнітюча.

У соцмережах люди криком кричать: у морози у них течуть дахи, у квартирах температура тримається в межах 10-12 градусів, при цьому ЖЕКи та аварійні служби або не беруть, або кидають трубки.


Уявити таке років десять тому ще було неможливо: управа на комунальні служби, що зарвалися, була. Зараз – немає й не буде найближчим часом.

Замість епілогу

Якщо хтось досі вважає, що треба «віддати» частину сходу та півдня України росії, то він може на власні очі переконатися, на що перетворяться ці регіони. І поки хтось боїться великої війни, у Донецьку найбільше бояться… ні, не прильотів ракет. А того, що почнуть руйнуватися житлові будинки, які не бачили ремонту вже десять років, і ховати під своїми уламками людей.

Великі дерева, що буквально літають вулицями, вирвані з коренем шаленими донецькими вітрами, жителі міста вже бачили. Дехто залишився без автомобіля, балкона та вікон. Бо місцевій "владі" треба було доглядати за півстолітніми тополями та вчасно їх спилювати. Але хто буде це робити, якщо зеленбудівців ще торік перевели у штурмовики і вже урочисто поховали більшу частину з них...

Катастрофа комунальної сфери вже розпочалася і все, що залишається мешканцям – готуватися. Допомагати їм ніхто не буде – це починають розуміти навіть найвідсталіші верстви населення.