Відомий маріупольський краєзнавець Сергій Буров розповів про книгу «Маріуполь і його околиці» — збірку лекцій про Маріуполь і його околиць, написану навесні 1892 року викладачами Олександрівської чоловічої гімназії. Видана вона була того ж року коштом Давида Олександровича Хараджаєва в маріупольській типографії Франтова.
Багатими людьми були маріупольські ділові люди Хараджаєви, дуже багатими. Володіли вони цегляними заводами, найкращими будинками в місті, хлібними ссипками і навіть пароплавами. Чи займалися вони благодійністю через широту натури своєї? А можливо, така традиція була серед заможних людей? Чи хотілося їм, щоб і після відходу в інший світ залишилася пам'ять про них? Хто зараз скаже? Але жертвували Хараджаєви чималі кошти на церкви, на утримання навчальних закладів і лікарень. Однак час не прислухається до людських бажань. Давно стерті з лиця землі маріупольські храми, зникли цегельні заводи Хараджаєвих, і лише дуже рідкісні старожили та деякі прискіпливі краєзнавці пам'ятають, де стояли колись хараджаєвські будинки і комори.
Читайте також: Розповідь Сергія Бурова про архітектурний та розвиток Маріуполя
А пам'ятником Хараджаєвим, у всякому разі, одному з них - Давиду Олександровичу, стала справа, на яку вони витратили гроші, можливо, за їхніми поняттями, зовсім нікчемні. Коли навесні 1892 року вирішено було організувати екскурсії для маріупольських гімназистів, викладачі Олександрівської чоловічої гімназії взялися готувати тексти лекцій, які мали передувати кожній з екскурсій. Розділ "Топографія і клімат м. Маріуполя" написав інспектор М.Ф. Вавилов, викладач стародавніх мов О.Ф. Петрашевський склав огляд по інославних громадах, лікувальним і навчальним установам, клубам, театру тощо, математикові М.І. Кустовському довелося скласти огляд "Фабричная и заводская деятельность м. Мариуполя", а почесному попечителю гімназії Д.О.Хараджаєву - "Торгівля і торгові установи" тощо.
Але найбільший обсяг книги був написаний директором гімназії Григорієм Івановичем Тимошевським. Це "Переселення православних християн із Криму до Маріупольського повіту Азовської, нині Катеринославської губернії", "Заснування м. Маріуполя і деякі дані до його історії", "Духовне і цивільне самоврядування", "Православні храми". У зв'язку з цим один шановний маріупольський краєзнавець, на жаль, померлий, поставив під сумнів авторство директора гімназії. Мовляв, прибув Г.І. Тимошевський до Маріуполя 1891 року, перша екскурсія призначена на 1 березня 1892 року, а тут ще потрібно ознайомитися з новим місцем, новими підлеглими. Коли йому писати? Де взяти час? Отже, не директор тексти склав. І підписані ним тексти - чистий плагіат.
Але, знаючи з художньої літератури мораль та звичаї інтелігенції кінця XIX століття, такий вчинок був неможливий. Людина, яка мала університетську освіту, вільно володіла пером. Але навіть не в цьому річ. Критик нового директора, напевно, не знав, що Григорій Іванович, будучи директором Сімферопольської чоловічої гімназії, двічі організовував екскурсії своїх вихованців Кримом 1886-го і 1888 року. За результатами екскурсій 1888 р. було видано друкарським способом звіт. І що-що, а історію Криму, зокрема й переселення християн з півострова в Північне Приазов'я, він знав досконало.
Читайте також: У пошуках грецької друкарні в Маріуполі - дослідження Сергія Бурова
Екскурсії маріупольських гімназистів було проведено за одинадцять днів - з 1 березня по 10 травня. Лекції прочитано, але організаторам здалося, що цього замало. Вирішено було видати лекції друкарським способом. Сказано - зроблено. А зроблено тому, що гроші на видання лекцій пожертвував місцевий підприємець і почесний піклувальник гімназії Давид Олександрович Хараджаєв. І вийшла книжка... Вражає оперативність власника маріупольської друкарні Франтова. 10 травня 1892 року було проведено останню екскурсію, і цього ж року перші читачі відкрили книжку, що пахла свіжою друкарською фарбою. Але ж у ті часи не було лінотипів, усі 500 сторінок набрано, та що там набрано, - надруковано, зшито і переплетено вручну.
Сьогодні залишилися лічені екземпляри "Звіту про навчальні екскурсії Маріупольської Олександрівської гімназії. Маріуполь і його околиці". Саме про нього йдеться тут. Два чи три з них зберігаються в Маріупольському краєзнавчому музеї, певна кількість - у приватних зібраннях. Кажуть, є по примірнику цього унікального видання в Москві, у фондах Російської національної бібліотеки, та ще й у Санкт-Петербурзі, в бібліотеці імені Салтикова-Щедріна. Тобто, за кордоном. Хоч маріупольський друкар Франтов і здобув для книги щільний папір, міцні лляні нитки для зшивання, міцний картон для палітурки і добротну шкіру для корінця, невблаганний час узяв своє. Старіє, на жаль, книжка і може і зовсім зникнути. Якщо і не зникнути, то стати доступною ще більш обмеженому колу людей, ніж зараз. Становище з доступом до книжки дещо покращилося після того, як зусиллями доктора фізико-математичних наук, професора Стефана Олексійовича Калоєрова було видрукувано два репринтних видання (2001 і 2007). На жаль, наклад їх невеликий.
Читайте також: Про що розповів старий план Маріуполя
Крім тем, названих вище, на сторінках книжки йде неспішна розповідь про митрополита Ігнатія, який очолив переселення, про особливо визначні події - до них віднесено, наприклад, відвідини Маріуполя імператором Олександром I, повідомлено навіть про вартість подарунків, піднесених монархові вірнопідданими маріупольцями. Детально й ґрунтовно написано про православні (та інших віросповідань) храми. І добре автори зробили - інакше про багатьох із них ми б і не знали. Не забуті були флора околиць міста, статистичні дані, належне віддано місцевому театру і його засновникам, побуту, устоям і звичаям маріупольських греків. Завершувалася книжка нотним записом мелодій грецьких пісень і словами до них, зібраними й записаними одним із викладачів.
Творці книжки поставилися до справи настільки серйозно, що й сьогодні до її допомоги вдаються краєзнавці, історики, етнографи, мовознавці, літератори та журналісти, старанно цитуючи її, якщо йдеться про Маріуполь, щоправда, не завжди і не всі, на жаль, роблять відповідні посилання. А книга, повірте, цікава для багатьох, дуже багатьох читачів, особливо в Маріуполі.
Раніше публікували розповідь Сергія Бурова про маріупольську Слобідку.
Фото: з відкритих джерел
