Маріупольський проспект Миру: подорож у часі
Пропоную здійснити невелику подорож у часі. Сьогодні ми спробуємо повернутися в Маріуполь XIX ст., відчути шум його центральної вулиці 100 років тому, в епоху, коли ще не було автомобілів і комп'ютерів. Ми познайомимося з історією найстарішої та найголовнішої вулиці міста – проспектом Миру. Дізнаємося, які історії та таємниці зберігають її будівлі.
Проспект Миру, він же пр. Республіки, раніше - Катерининська вулиця, ще раніше - вулиця «Велика» -
найголовніша, стратегічно важлива вулиця як старого, так і сучасного Маріуполя, магістраль з минулого в сучасне. До 1876 р. вулиця в ужитку називалась «Великою», а з вересня 1876 р. – Катерининською. Головна вулиця змінила свою назву на згадку про те, що Маріуполь виник з благословення імператриці Катерини II. Після Жовтневого перевороту вулиця стала офіційно називатись проспектом Республіки, проте в ужитку слово «Республіка» опускалося. В часи «хрущовської відлиги» молодь дала свою неофіційну назву вулиці – Брод, скорочено від «бродвей». У 1960 р. на честь 90-річчя з дня народження В.І. Леніна проспект отримав ім'я Леніна. У 2016 році в рамках політики декомунізації вулицю було названо проспектом Миру.
Центральна вулиця Маріуполя пам'ятала засновника міста - преосвященного Ігнатія, по ній двічі проїжджав імператор Олександр I, гуляв великий пейзажист А.І. Куїнджі.
На честь 240-річчя з дня народження Маріуполя була проведена масштабна реконструкція Театрального скверу, завдяки якій центр Маріуполя став більш сучасним та європейським.
Про деякі архітектурні пам'ятки, розташовані на проспекті Миру, як ми вже розповідала раніше. Проте давайте згадаємо найголовніші з них. Все ж таки особливу увагу слід звернути на стару частину міста. Традиційно почнемо з будівлі драматичного театру в Маріуполі. Приміщення драмтеатру будувалося протягом 1956–1960-х рр. Будівля маріупольського Драматичного театру побудована в стилі радянського монументального класицизму з великою кількістю ліпних декорованих елементів. Варто зазначити, що будівля драматичного театру – одна з 6 памяток архітектури місцевого значення. Цікаво, що протягом кількох років площу перед приміщенням драмтеатру прикрашала монументальна арка, яку було зруйновано напередодні відкриття театру. Нині вона збереглася тільки на світлинах.

Читайте також: Мариуполь: каким он был, какой он есть
А якщо ми повернемося в минуле, то на місці театру побачимо чарівну церкву святої Марії Магдалини, фундамент якої був закладений ще в 1862 р. Сьогодні в Театральному сквері можна побачити скляний саркофаг, в якому зберігається фундамент церкви, а поруч незабаром буде встановлений під скляним куполом бронзовий макет церкви святої Марії Магдалини.
Гуляючи проспектом Миру, можна побачити унікальні будинки зі шпилями. Вони почали будуватися в 1953 р. за проектом Харківського інституту «Міськбудпроект», архітектором було призначено Л. Яновицького. Шпилі будинків видно з усіх точок міста, за своєю архітектурою будинки виділяються з навколишньої забудови і є головними орієнтирами старої частини міста. Два будинки розділяє проїжджа частина і тротуари вулиці Куїнджі. У 2000-х роках західний будинок зі шпилем був пофарбований у білий колір (східний залишився природного цегельного кольору). Будинки створені у традиціях класицизму середини ХХ століття: масивний рустований цоколь, арочні отвори в еркерах, колони та пілони іонічного ордера, ліпнина на стінах, кутові частини будинків вінчаються шпилями та фігурними парапетами. У центрі – 7-поверхова частина, до якої примикають 4- і 5-поверхові крила. Завдяки шпилям будівлі є архітектурним акцентом перетину проспекту Миру і вулиці Куїнджі. Обидва будинки зі шпилями є пам'ятками архітектури місцевого значення.
Загадковим є будинок на проспекті Миру, 40. Для мене особисто це маріупольський будинок-хамелеон. Сьогодні тут розташована кав'ярня «IZBA-читальня». Однак до революції ця будівля належала адвокату Юр'єву, потім тут знаходилася редакція «Мариупольского справочного листка» (однієї з перших міських газет), був розміщений один з перших кінотеатрів. Тут же збиралися діти з першого піонерського загону. Але незабаром кіно, як кажуть, закінчилося, і в цьому особняку розмістилася сувора служба – НКВС. Характерно, що нацисти, захопивши місто восени 1941 р., відразу ж розмістили тут... гестапо. Напевно, тут перетнулися енергетичні потоки, як сказали б езотерики. А сам по собі будинок приємний поєднанням пілястр з фронтонами. Тут зустрічаються бароко та ампір.
З 1905 р. чудово збереглось колишнє відділення державного банку (або Державна банківська контора). Цікаво, що і наразі тут розташована фінансова установа – філія «Укрсоцбанку». Після чималих організаційних клопотів в 1867 році був створений Маріупольський громадський банк. Однак через кілька років він був закритий, швидше за все, з причини появи в першій половині 70-х років нових банківських установ. На замовлення Маріупольської міської думи в 1897 р. в Санкт-Петербурзі був складений проект представницької двоповерхової будівлі для Маріупольського відділення Державного банку. У 1905 р. Маріупольське відділення перейшло в нову будівлю, виконану в класичних архітектурних традиціях. Це найстаріша банківська будівля в Приазов'ї і на південному сході України. Саме через цей банк проходило фінансове забезпечення будівництва маріупольських металургійних заводів «Нікополь» і «Провіданс», зведення міських приватних і громадських будівель. Багатопромислові, сільськогосподарські і культурні об'єкти по всьому Маріупольському повіту виникли завдяки кредитним можливостям місцевого відділення Державного банку. Саме це відділення Державного банку СРСР забезпечувало надходження платежів на будівництво житлового фонду, індустріальних і соціальних об'єктів міста в 50-80-ті рр. минулого століття. Той факт, що до кінця шістдесятих років біля стін цього банку на першотравневі і листопадові свята встановлювалися трибуни, з яких партійні і радянські керівники, так би мовити, батьки міста вітали святкові колони демонстрантів, свідчить про центральну роль цього місця і банківської будівлі протягом всієї історії міста. Проте сьогодні будівля Маріупольської філії АКБ «Укрсоцбанк» виставлена на продаж.
Саме на центральній вулиці міста зберігся найстаріший кінотеатр у місті – «Победа», тут маріупольці насолоджувалися театральним мистецтвом, відвідуючи Зимовий театр (розташовувався за адресою: пр. Миру, 24).
У будинку № 37 була розташована біржа, а у сусідньому будинку – кондитерський і булочний магазин. Нині будинок № 37 прикрашає меморіальна дошка, присвячена Георгію Антоновичу Костоправу – відомому перекладачу, румейському і радянському поету, класику літератури приазовських греків. На табличці вказано, що він у 1932–1935 рр. працював у редакції газети «Коллективістіс». Зазначимо, що редакція неодноразово змінювала своє місцезнаходження. І цей будинок – один з багатьох.

Читайте також: Благодійна діяльність театральних працівників Маріуполя

Багато будівель на проспекті Миру побудовані в післявоєнний час на місці зруйнованих одноповерхових будівель довоєнної споруди. Ці будинки побудовані в стилі «сталінського ампіру» (інша назва «сталінський неоренесанс», характерні риси: стилізація під початок XIX ст. епоху Наполеона, пізній класицизм або ампір (фр. Ампір – «імперія»). Зовні використовувалися жовта штукатурка, білі колони, біла ліпнина з великою кількістю радянської символіки (п'ятикутні зірки, серп і молот, барельєфи робітників). В інтер'єрі для прикраси використовувалися мармурові плити, бронзові лаврові вінки з радянською символікою, світильники, стилізовані під факели. Також в оформленні використовувалися елементи бароко. Придивимося? Бачимо безліч рельєфів з вищезгаданої символікою. У Маріуполі цього стилю дотримувались всього 5 років (з 1950 р.). Саме в стилі «сталінського ампіру» побудовані вже знайомі нам «будинки зі шпилями» та будинок № 24.
Крім інших важливих і унікальних споруд, все ж найбільше вражав своєю величчю і масштабами Собор святого Харлампія (побудований на місці ДТСААФ). Це було найбільше приміщення в історії Маріуполя, адже Харлампієвський собор вміщував п'ять тисяч осіб одночасно.

Читайте також: Стерлись из памяти, но не из истории: потерянные храмы Мариуполя в видеотуре 360˚ (ВИДЕО 360°)
Проспект Миру сьогодні, як і колись - центральна вулиця міста… Розвинута, велика, затишна та історично важлива… Головне – завжди пам'ятати, що зв'язок часів не розпадається. Те, що було вчора, існує і сьогодні – в пам'яті й слідах, які залишає людина. Ці сліди – вчинки, мистецтво і все, що побудоване…
Ольга Демiдко
Iсторик-викладач, міський діяч
Рябов Артем
Спеціаліст комп'ютерної графіки
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website