Центральна вулиця Маріуполя пам'ятала засновника міста - преосвященного Ігнатія, по ній двічі проїжджав імператор Олександр I, гуляв великий пейзажист А.І. Куїнджі.

Про деякі архітектурні пам'ятки, розташовані на проспекті Миру, як ми вже розповідала раніше. Проте давайте згадаємо найголовніші з них. Все ж таки особливу увагу слід звернути на стару частину міста. Традиційно почнемо з будівлі драматичного театру в Маріуполі. Приміщення драмтеатру будувалося протягом 1956–1960-х рр. Будівля маріупольського Драматичного театру побудована в стилі радянського монументального класицизму з великою кількістю ліпних декорованих елементів. Варто зазначити, що будівля драматичного театру – одна з 6 памяток архітектури місцевого значення. Цікаво, що протягом кількох років площу перед приміщенням драмтеатру прикрашала монументальна арка, яку було зруйновано напередодні відкриття театру. Нині вона збереглася тільки на світлинах.

Читайте також: Мариуполь: каким он был, какой он есть

А якщо ми повернемося в минуле, то на місці театру побачимо чарівну церкву святої Марії Магдалини, фундамент якої був закладений ще в 1862 р. Сьогодні в Театральному сквері можна побачити скляний саркофаг, в якому зберігається фундамент церкви, а поруч незабаром буде встановлений під скляним куполом бронзовий макет церкви святої Марії Магдалини.

Гуляючи проспектом Миру, можна побачити унікальні будинки зі шпилями. Вони почали будуватися в 1953 р. за проектом Харківського інституту «Міськбудпроект», архітектором було призначено Л. Яновицького. Шпилі будинків видно з усіх точок міста, за своєю архітектурою будинки виділяються з навколишньої забудови і є головними орієнтирами старої частини міста. Два будинки розділяє проїжджа частина і тротуари вулиці Куїнджі. У 2000-х роках західний будинок зі шпилем був пофарбований у білий колір (східний залишився природного цегельного кольору). Будинки створені у традиціях класицизму середини ХХ століття: масивний рустований цоколь, арочні отвори в еркерах, колони та пілони іонічного ордера, ліпнина на стінах, кутові частини будинків вінчаються шпилями та фігурними парапетами. У центрі – 7-поверхова частина, до якої примикають 4- і 5-поверхові крила. Завдяки шпилям будівлі є архітектурним акцентом перетину проспекту Миру і вулиці Куїнджі. Обидва будинки зі шпилями є пам'ятками архітектури місцевого значення.

З 1905 р. чудово збереглось колишнє відділення державного банку (або Державна банківська контора). Цікаво, що і наразі тут розташована фінансова установа – філія «Укрсоцбанку». Після чималих організаційних клопотів в 1867 році був створений Маріупольський громадський банк. Однак через кілька років він був закритий, швидше за все, з причини появи в першій половині 70-х років нових банківських установ. На замовлення Маріупольської міської думи в 1897 р. в Санкт-Петербурзі був складений проект представницької двоповерхової будівлі для Маріупольського відділення Державного банку. У 1905 р. Маріупольське відділення перейшло в нову будівлю, виконану в класичних архітектурних традиціях. Це найстаріша банківська будівля в Приазов'ї і на південному сході України. Саме через цей банк проходило фінансове забезпечення будівництва маріупольських металургійних заводів «Нікополь» і «Провіданс», зведення міських приватних і громадських будівель. Багатопромислові, сільськогосподарські і культурні об'єкти по всьому Маріупольському повіту виникли завдяки кредитним можливостям місцевого відділення Державного банку. Саме це відділення Державного банку СРСР забезпечувало надходження платежів на будівництво житлового фонду, індустріальних і соціальних об'єктів міста в 50-80-ті рр. минулого століття. Той факт, що до кінця шістдесятих років біля стін цього банку на першотравневі і листопадові свята встановлювалися трибуни, з яких партійні і радянські керівники, так би мовити, батьки міста вітали святкові колони демонстрантів, свідчить про центральну роль цього місця і банківської будівлі протягом всієї історії міста. Проте сьогодні будівля Маріупольської філії АКБ «Укрсоцбанк» виставлена на продаж.

У будинку № 37 була розташована біржа, а у сусідньому будинку – кондитерський і булочний магазин. Нині будинок № 37 прикрашає меморіальна дошка, присвячена Георгію Антоновичу Костоправу – відомому перекладачу, румейському і радянському поету, класику літератури приазовських греків. На табличці вказано, що він у 1932–1935 рр. працював у редакції газети «Коллективістіс». Зазначимо, що редакція неодноразово змінювала своє місцезнаходження. І цей будинок – один з багатьох.

Читайте також: Благодійна діяльність театральних працівників Маріуполя

Багато будівель на проспекті Миру побудовані в післявоєнний час на місці зруйнованих одноповерхових будівель довоєнної споруди. Ці будинки побудовані в стилі «сталінського ампіру» (інша назва «сталінський неоренесанс», характерні риси: стилізація під початок XIX ст. епоху Наполеона, пізній класицизм або ампір (фр. Ампір – «імперія»). Зовні використовувалися жовта штукатурка, білі колони, біла ліпнина з великою кількістю радянської символіки (п'ятикутні зірки, серп і молот, барельєфи робітників). В інтер'єрі для прикраси використовувалися мармурові плити, бронзові лаврові вінки з радянською символікою, світильники, стилізовані під факели. Також в оформленні використовувалися елементи бароко. Придивимося? Бачимо безліч рельєфів з вищезгаданої символікою. У Маріуполі цього стилю дотримувались всього 5 років (з 1950 р.). Саме в стилі «сталінського ампіру» побудовані вже знайомі нам «будинки зі шпилями» та будинок № 24.