Фільм "Юрик" залишається найбільш обговорюваною темою серед усіх маріупольців, які пережили окупацію та обстріли у Маріуполі. Для них важливо отримати підтримку від держави та зірок українського кіно, які мають розуміти, що подібні художні фільми не мають створюватися.
Представники влади теж відреагували на цю кінострічку. Проте маріупольці зрозуміли, що все ж їхній біль розділяють тільки співмістяни, які на собі відчули всі труднощі блокади та окупації, а достукатися до інших не так легко.
Читайте також: Як зняти з прокату Фільм "Юрик" - маріупольці запускають флешмоб і створюють петицію
Депутат Маріупольської міської ради Дмитро Забавін, який на початку повномасштабного вторгнення залишався у Маріуполі, звернувся до Міністерства культури й інформаційної політики та РНБО з проханням вжити заходів, щоб правовласник фільму прибрав напис "засновано на реальних подіях". РНБО Забавін просить перевірити, чи загрожує "Юрик" національній безпеці, а також вжити заходів щодо захисту нацбезпеки.
Виконувач обов'язків міністра культури та інформполітики Ростислав Карандєєв на це звернення відвовів, що МКІП не є замовником у виробництві стрічки та не фінансував її.
"Водночас суспільство має право на висловлення особистої думки щодо кінофільму. Маріупольці є свідками реальних подій у місті на початку російського вторгнення і донині. Стикаючись із невідповідностями сюжету фільму «Юрик» і його сцен справжнім подіям, природно, що глядачі гостро сприйняли такий дисонанс. Митці мають зважати на це і намагатися відтворювати події максимально реалістично", — зауважив Ростислав Карандєєв.
За словами Карандєєва, наразі використання терміну "засновано на реальних подіях" не регламентується законодавством. Така характеристика є правом авторів стрічки.
Депутат Маріупольської міської ради відреагував на цю заяву досить негативно.
"Отже, Міністерство культури та інформаційної політики України, я правильно розумію, якщо завтра хтось зніме "художній фільм" в якому окупанти будуть роздавати маріупольським дітям цукерки, воду, це теж буде "правом авторів стрічки"?", - наголосив Забавін.
Читайте також: Фільм "Юрик" - які сцени викликають найбільше обурення та чи буде знята з прокату стрічка
Щодо зірок українського кіно, то не всі мають бажання відповідати маріупольцям. Зокрема, виконавиця ролі бабусі Римма Зюбіна відмовилася коментувати ситуацію. Олеся Жураківська взагалі заблокувала маріупольчанку Любов Товкач, яка написала актрисі. А от Ольга Сумська все ж відповіла.
"Вже сказано все і буде здається перемонтаж, продюсери визнали помилки. Дуже прикро і боляче... Всі маріупольці назавжди в моєму серці... Це найстрашніша тема... Прикро, дуже прикро", - зауважила українська акторка і телеведуча.
Я, як маріупольчанка, яка залишалася у місті після повномасштабного вторгнення рф протягом місяця, теж не можу не написати власні думки про цей фільм. Бо в Києві, у під'їзді будинку, де я зараз мешкаю, одна жінка встигла подивитися "Юрика" і вчора вона сказала мені, що "ніби сама опинилися в моєму рідному місті" після побаченого... Мені аж подих перехопило. Я їй відповіла, що це зовсім не про Маріуполь, не про ті події і точно не про маріупольців...
Коротко про те, на що важко не звернути увагу у фільмі, який зміг зворушити всіх, хто не пережив пекло у Маріуполі:
- гарно освітлений підвал пʼятиповерхівки, у якому знаходилася гарненька пічка-буржуйка і де зовсім немає людей;
- невелика кількість одягу (і це при шаленому холоді);
- наявність сирен та інтернету, постійно заряджений телефон (при повній відсутності електроенергії);
- хліб, чистий посуд, вільне пересування містом...
Про все це маріупольці не могли і мріяти.
Загалом у фільмі відсутня будь-яка логіка і зовсім не враховується хронологія подій.
Після 16 березня Маріуполь поринув у ще більше пекло... На вулицях міста усюди були трупи, люди у відчаї рятувалися, хто як міг. Ми всі були кинуті напризволяще...
8 березня я взяла велосипед і поїхала подивитися, чи є щось в аптеках. Бо бабусі потрібні були ліки, але вже тоді було страшно пересуватися не тільки через постійні вибухи і обстріли, а й через те, що на дорогах були мертві люди... Ніколи в житті не забуду, як того дня побачила вагітну дівчину. Вона була на 10 місяці. Кесаревий розтин у неї стояв на 4 березня. Її звали Альона, ми познайомилися, коли я зайшла у розбиту аптеку і побачила її. Вона мене спитала, чи є в мене діти і чи можу я відчути, чи жива ще її дитина, бо вона не ворушиться більше... Очі цієї дівчини, переповнені сльозами, мені ще довго снилися після виїзду з Маріуполя. Як і перелякані очі моєї лежачої бабусі, на яку впала стеля 20 березня. Тоді вона вижила, але вже того дня більше не хотіла жити, бо сил не залишалося зовсім.
Читайте також: З Юрика видаляють згадки про ОБСЄ - що пообіцяв маріупольцям телеканал "СТБ"
Мій маленький син Данилко у 2 рочки 8 місяців, коли в будинку зникло опалення, був одягнений у декілька шарів одягу. Він настільки боявся, що "дядя зробить великий бабах" поруч з нами, що отримав через стреси екзему, яку ми тривалий час лікували. Мій зір впав до -9 і, як повідомили лікарі, це теж через пережитий стрес. Мій батько мав настільки чорні руки від приготування їжі на вогні, що рубці від того процесу залишилися й досі. Моя мама на інвалідному візочку трималася краще за інших. Вона дуже сподівалася, що наш будинок вціліє, нас врятують і ми будемо жити у Маріуполі. Але після того, як мама бачила, як будинок руйнується через вибухи, як все це неможливо зупинити і найголовнішим є - тільки вижити, і вона втратила будь-яку надію, що щось може змінитися... Жити у відчаї і постійно дивитися страху прямо в очі... Ось це про маріупольців. Це про те, що ми пережили насправді. А на фото я після виїзду з міста. Схудла на 11 кг. Важила 53 кг при зрості 178 см... трохи сліпа, трохи виснажена і трохи не вірю, що все ж змогла врятуватися і вижити...
Декілька днів тому представники OsnovaFilm принесли офіційні вибаченні мешканцям Маріуполя. Вони наголосили на тому, що фільм є художнім, а також пообіцяли, що з нього будуть видалені сцени, які сильно відрізняються від реальності. Також він буде доповнений документальними фактами, що підтверджують - реальність була набагато жорсткішою, ніж її художнє осмислення. Але чи не легше просто зняти з фільму назву Маріуполь? Бо сценаристка, режисер та продюсери фільму опустили не тільки важливість консультування з очевидцями подій, вони абсолютно не передали справжню маріупольську атмосферу. У фільмі Юрик може бути ким завгодно, але не маріупольцем, бо "мамкою" назвати свою маму у Маріуполі було б дико... Кожен мешканець мого рідного міста знає, де слід ставити наголос у всім відомому селищі МАнгуші. Мені різало слух, коли водій сказав "МангУші". Тобто навіть зайти у Вікіпедію і подивитися, як же правильно сказати, у творців фільму часу не було...
Читайте також: Місто стало символом спротиву - режисер Мстислав Чернов розповів про фільм "20 днів у Маріуполі"
Не було часу чи бажання, але з прокату цей фільм знімати не збираються. Я, як маріупольчанка, яка на все життя запам'ятаю, як це - жити у постійному страху, дуже хочу, щоб у фільмі прибрали згадки про Маріуполь. Нехай це буде будь-яке місто, але не Маріуполь... бо там щось доповнити - буде замало, кінострічку треба повністю змінювати - від початку до кінця. Це той художній фільм, який точно у жодному разі не повинні асоціювати з Маріуполем.
Раніше розповідали, як Маріуполь виглядатиме після деокупації - архітектори Укараїни розробили нову візію міста.
Фото: з відкритих джерел
