Авдіївка - це місто, а точніше, містечко, яке сниться «другій армії світу» у страшних снах. Містечко, від якого нічого не залишилося, але «можемо повторити» та «іхтамнєти» вже дев'ятий рік б'ються лобами об руїни дач, будинків та коксохімзаводу, не в змозі переступити купи цегли, щоб "взяти Київ за три дні", а потім – одразу рушити на Вашингтон та Берлін.

Читайте також: Активізація наступу на Авдіївку: які цілі переслідують росіяни та чи зможуть їх досягти

Авдіївку засипають усім, що може впасти та вибухнути. Або вибухнути у повітрі. Засипають фосфорними бомбами. Донеччани слухають звуки великої війни ось уже кілька днів – смертоносна какофонія почалася за пару днів до війни в Ізраїлі.

«Авдіївку гасять!» - передають один одному мешканці центру міста. Вони індиферентно ставляться до звичних звуків далеких вибухів. Хоча й зазначають, що такої густини вогню не пригадають вже давно.

«Дотискайте, дотискайте Авдіївку!» - кричать «нові росіяни», які торік пили шампанське за «возз'єднання з Росією», а до цього зображали страждальців від української влади.

Навіщо їм «дотиснута» Авдіївка – вони й самі не знають, але називають її пухлиною та більмом, яке необхідно вирізати. Аж надто Авдіївка заважає «армії, здатній перетворити Америку на радіоактивний попіл», переможно пройтися «споконвічно російськими землями» Запоріжжя, Одеси та Миколаєва… Так би вже були під Берліном, але Авдіївка на північ від Донецька заважає. А із західного боку – зруйнована до тріски Мар'їнка чомусь ніяк не дає пройти хоч би на кілометр-другий углиб.

Дев'ятий рік росіяни утилізуються під Авдіївкою, встигаючи перед смертю визнати, що ЗСУ облаштували тут якісний укріпрайон.

Востаннє атакам росіян на місто передувала якась тиша, яку багато донеччан не люблять і навіть бояться. У тиші народжуються наймерзенніші плани. І ось вранці 10 жовтня росіяни спробували повністю оточити Авдіївку.

"Судячи зі звуків, закидали всім, чим можна, плюс авіація там працювала. Ми живемо в Київському районі, нам усе це було чути і навіть трішечки видно. Схоже, від міста взагалі нічого не залишилося, бо крили серйозно. Б'ють по коксохімзаводу... Кажуть, що там багатокілометрові тунелі, де ховаються українські солдати і лежить цілий арсенал, і що мало не підземні ходи до Донецька прокладено. Хоча про аеропорт теж так говорили, – розповідає мешканка міста Олена Миколаївна. – Ми до звуків звичні, але знаємо, що з боку Авдіївки може прилетіти «відповідь». Тому в такі дні намагаємося поїхати в інший район, у дачний будинок, щоби пересидіти-перечекати".

Донеччани трохи не розуміють: набіса росіянам здалася Авдіївка?


Читайте також: Контрнаступ восени - чи завадить просуванню ЗСУ погіршення погодних умов

Вже зрозуміло, що плани «возз'єднання російських земель» пішли… не за планом, що за військовою наукою втрати тих, хто наступає, завжди будуть більшими, ніж втрати тих, хто обороняється.

І росіяни вже підтвердили цю аксіому: внаслідок невдалих вилазок до Авдіївки між нею та Донецьком земля буквально засипана трупами – переважно російських мобіків. Є втрати й у ЗСУ, але вони незрівнянні. Бажання взяти Авдіївку в оточення – зобразити горезвісний «котел» – поступово випаровується в окупантів, яких заганяють російські командири в чергові «м'ясні штурми».

"Ну, навіть якщо візьмуть вони Авдіївку – і що? Далі вони не просунуться, а «звільнене» місто виглядатиме як Бахмут чи Соледар – від нього нічого не залишиться. Та й те, що в Донецьку сумніваються, що ЗСУ віддадуть Авдіївку. Вони там закріпилися і можуть відбивати будь-які штурми – хоч танкові, хоч із повітря, – міркує місцевий мешканець Миколай. – З Авдіївкою точнісінько повторюється ситуація 2014 року, коли Донецьк уже був захоплений, а ДАП (Донецький аеропорт ім. Прокоф'єва. – Авт.) був зайнятий українськими солдатами. ДАП чинив опір так, що тих українців «кіборгами» назвали. А весь 2014-й рік по аеропорту лупили з усіх кінців міста. І коли у січні 15-го українці звідти пішли, зайшли «деенерівські» бойовики, то що? А нічого, тільки до наступного літа вивозили звідти вантажівками металеві рештки, щоби здати. Відчуття, що заради металобрухту і захоплювали".

Якщо росіяни сподіваються на захоплення Авдіївського коксохімзаводу, то їм це не світить.

По-перше, вони його розносять ударами, по-друге, налагодити там виробництво треба вміти, фахівців у регіоні вже не залишилося, а заїжджі щось не поспішають.

Гігантське виробництво давало роботу практично всім жителям 20-тисячного міста, тому немає заводу – немає персоналу. А облаштовувати черговий «технопарк», який, за словами окупантів, начебто буде на місці зруйнованої маріупольської «Азовсталі», - це виглядатиме так само нерозумно.

Візьмуть Авдіївку чи не візьмуть?

Як ми вже сказали, донеччани не вірять в успіх цього «заходу». Але в будь-якому разі, навіть якщо не буде причин у ЗСУ її утримувати, світ побачить чергову картину «звільнення російською армією»: руїни, смерть та відсутність перспектив.

Так уже сталося з Бахмутом, Попасною, Маріуполем, Вугледаром, Мар'їнкою… Бо окупантам не потрібні ні міста, ні люди – їм тупо потрібна війна. Нічим іншим вони не хочуть і не вміють займатися.

То нехай хоча б принесуть користь у вигляді перегною в українській землі…

Читайте також: Великий наступ РФ восени 2023 року – військовий експерт оцінив ймовірність нової загрози