У заблокований Маріуполь проривалися сім гелікоптерів, які вже стали легендарними. Вони залітали вглиб окупованої території, де знаходилися системи ППО ворога, аби доставити їжу, боєприпаси та евакуювати поранених з «Азовсталі». 

Хроніку подій зі спогадів учасників рейсів опублікувало ГУР МО України. 

За словами начальника зв’язку оборони Маріуполя з позивним «Мольфар», завод обрали місцем основної дислокації через те, що він вдало розташований та має природні перешкоди для ворога у вигляді річки. Противник швидко окупував територію навколо міста та взяв під контроль акваторію Азовського моря, тому «повітряний міст» залишався єдиним варіантом. 

«Ми очікували, що основні сили будуть йти з напрямку Безіменного, тому ми не хотіли пустити противника в місто, щоб він уперся в «Азовсталь». Ми не думали, що противник прийде з тилу, з Бердянська», - наголосив «Мольфар». 

Боєць з позивним «Азов» розповів, що кожну ніч на територію заводу моторні човни доставляли поранених з центральної частини міста, а назад відвозили боєприпаси. Також військові опікувалися мирними мешканцями, які ховалися в бункерах. Вони ділилися з людьми їжею та водою, тому припаси, розраховані на гарнізон, швидко закінчувалися.

Маршрути авіапроририву розробляли в головному управлінні розвідки. На карти наносили місця, де розташовані ворожі системи ППО, щоб гелікоптери могли їх обійти. Аби доставити якомога більше вантажу, пілоти зменшували вагу вертольотів, знімаючи усі системи озброєння та заливали топливо з розрахунком лише на необхідний період польоту. 

«Ми готувалися до того, що нас зіб’ють. Тому ми брали з собою їжу, необхідний боєкомплект та медичні препарати, аби врятувати екіпаж. Брали також рюкзаки з цивільним одягом, щоб виводити пілотів, щоб забезпечити їхню безпеку», - розповіли учасники рейсів. 

«Командир сказав мені, що «це не туристичні авіалінії» і мені не сподобається» 

Усі військові екіпажу розуміли, що це може бути «дорога в один кінець», але покинути побратимів не могли. Перед вильотами бійці проводили тренування. 

В Маріуполі гелікоптери зустрічали артилерійські обстріли окупантів. Однак військовим вдалося передати вантаж і забрати поранених. Назад пілоти летіли 50 км морем, а потім вийшли на сушу на висоті 3-7 метрів від землі. 

«Ми летіли так низько, що я бачив з чого саме по нам стріляють. Я бачив виставлені «шилки» в наш бік, я бачив як нас намагалися сліпити прожекторами, бачив обкладені мішками пости ПЗРК, бачив трасери з кулеметів, які летіли в наш бік. І фактично всі 150 км, що ми летіли, було полювання на нас», - згадує боєць з позивним «Азов». 

Коли екіпажу вдалося дістатися своїх позицій та приземлитися, чоловіки виходили на землю і обіймалися. 

«Це був дуже зворушливий момент. Ти розумієш, що виконав поставлену задачу, що ти знаходишся вже на підконтрольній території і хлопці, які поранені знаходяться на борту, вони теж це розуміють», - додає офіцер спецназу ГРУ «Флінт».

До бортів вертольотів приїздила низка машин швидкої медичної допомоги, які увозили до Дніпра поранених. Усього було проведено сім успішних операцій з авіапрориву. 

«Ми були готові побити ще, але після кожної вдалої операції, росіяни все більше нарощували систему ППО, що зробило врешті решт неможливим використання вертольотів. Ця операція є абсолютно успішною, бо всі сім заходів доставили вантаж у Маріуполь», - підкреслив начальник ГУР МО України Кирило Буданов.

Більше новин читайте в нашему  Telegram.

Раніше повідомлялося, що офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін високо оцінив створення повітряного коридору до «Азовсталі» в Маріуполі.