Через два роки після початку повномасштабної війни маріупольці згадують, як росіяни знищували місто та якою була відчайдушна оборона наших захисників.

5 березня 2022-го закарбувалося в пам’яті, як перший день, коли в людей з’явилася справжня надія на порятунок. З міста оголосили евакуацію, з росіянами нібито погодили «режим тиші». Проте, окупанти почали обстріл «зеленого коридору», яким мали їхати мирні жителі. Цивільні знову залишилися в заручниках у російських терористів…

Крім того, два роки тому захисникам Маріуполя вже не вистачало бійців –  росіяни знайшли слабке місце в обороні «Східного». По мікрорайону били з артилерії та авіації.

Події, які відбувалися у Маріуполі після вторгнення росіян, зібрали у проєкті «М86. Літопис оборони Маріуполя». Він створений Big City Lab, Національним музеєм історії України за підтримки Mariupol Reborn. Автори описують кожен з 86 днів оборони міста та надають свідчення місцевих жителів, представників влади та військових.

Читайте також: Оборона Маріуполя в одному відео – українцям представили хронологію подій

Спроби евакуації

5 березня з оточеного Маріуполя планували вивозити мирних мешканців. У Донецькій ОВА з’явилося повідомлення, що з 9.00 до 16.00 буде встановлено режим тиші, а з 11.00 розпочнеться евакуація. «Зелений» коридор проклали за маршрутом «Маріуполь – Микільське – Розівка – Пологи – Оріхів – Запоріжжя».

Проте, російські війська вже вранці обстріляли маршрут, яким мали їхати люди.

«На нараді штабу ми розробили план евакуації населення: маршрути, порядок дій, кількість транспорту. Але виїзд колон був неможливим через постійні обстріли. Коли я в перші дні приїжджав на територію тролейбусного депо, там ще була вціліла техніка, але з кожним днем її ставало все менше і менше», - згадує перший заступник міського голови Маріуполя Михайло Когут.

Директор Департаменту транспорту та зв’язку Маріупольської міської ради Василь Клат також розповідає, що 5 березня почались сильні обстріли району приміської автостанції та тролейбусного депо, де базувалися муніципальні автобуси.

«Перший обстріл території підприємства відбувся в ніч з 4 на 5 березня. Ми навіть не намагались рахувати, скільки техніки щодня знищувалось. Тоді ж військові почали виганяти автобуси та виставляти як барикади», - говорить він.

Мешканка Лівобережного району Мирослава Нахімова згадує, що 5 березня їй змогла додзвонитися мати її чоловіка. Вона розповіла, що з міста оголошено евакуацію.

«Я дивлюся у вікно і бачу, що на вулиці, яка до того зазвичай була порожньою, тепер бігають люди з сумками, йдуть колоною Морським бульваром у напрямку «Азовсталі». Люди пхають речі до багажників та салонів автомобілів, кудись їдуть», - розповідає дівчина.

Мирослава з чоловіком також схопили речі та посадили дітей в машину. Разом вони приїхали до драматичного театру.

«Ми навіть не змогли наблизитися до драмтеатру, бо все було заставлено авто. Я підійшла до поліцейського, який підтвердив, що має відбутись евакуація. А вже за п’ять хвилин нам сказали, що коридор для евакуації не узгоджено, тому нам треба негайно роз'їжджатися», - згадує маріупольчанка.

Єдиним відкритим залишався шлях на Мелекіне – мешканці навколишніх селищ намагалися врятувати своїх рідних, а  деякі люди наживалися на трагедії. Водії просили за евакуацію по 500 доларів, а іноді жінки розплачувалися своїми золотими прикрасами.

Читайте також: Стало відомо, скільки дітей вбили росіяни у Маріуполі – подробиці

Без води та їжі

Крім того, на той час Маріуполь вже кілька діб жив без центрального водопостачання. Люди годинами стояли в чергах за водою, яку розвозили поліцейські та працівники Водоканалу. Також у маріупольців закінчувалися запаси продуктів, тож звичною справо у місті стало мародерство.

Командир аварійно-рятувального загону спеціального призначення Олексій Шаруда, який 27 лютого 2022 року взяв на себе керівництво пожежно-рятувальними підрозділами в Маріуполі, розповів, як спочатку намагалися допомагати мешканцям.

«Розвозили продукти, медикаменти, генератори та пальне. Мобільного зв’язку вже не було, тому інформацію про пожежі, поранених та знаходження вибухонебезпечних предметів отримували від військових, поліцейських та представників органів влади, які пересувалися містом і мали рації.  Вони повідомляли нам, звідки і куди потрібно вивезти людей, де потрібно дістати когось з-під завалів», - згадує він.

Та згодом ситуація значно погіршилася, і рятувальники вже не могли везти поранених до лікарень.

«До того ж, більше не було можливості ховати загиблих, бо їх було дуже багато, а нам не вистачало часу на допомогу пораненим. То ж довелось розставляти пріоритети», - згадує Олексій Шаруда.

Читайте також: Два роки війни – про що писав mrpl.city в перші дні російського вторгнення

Оборона міста

На той час захисникам Маріуполя вже не вистачало бійців, і росіяни знайшли слабке місце в обороні «Східного». Завод «Сателіт» втримувало лише п’ять-шість «азовців».

«День за днем по «Східному» били артилерія та авіація. У будинках руйнувались цілі стояки, люди вистрибували з вікон квартир. Масованих штурмів з боку ворога не відбувалося, поки росіяни не знайшли слабке місце в обороні на цій ділянці: з боку селища Калинівка на завод «Сателіт» пішла піхота за підтримки танків і БТР», - розповідають в проєкті «М86. Літопис оборони Маріуполя».

Нагадаємо, німецьке видання Tagesspiegel опублікувало супутникові знімки Маріуполя та показало масштаби руйнувань.

Фото: з відкритих джерел