Маріупольська камерна філармонія за часи війни стала надійним прихистком для сотень людей. Багато будівель міста, які мають архітектурну та культурну цінність, на жаль, повністю знищені. Проте знамениту філармонію вдалося зберегти завдяки самовідданості та повсякденній праці її директора, заслуженого діяча мистецтв України, головного диригента Маріупольського муніципального камерного оркестру «РЕНЕССАНС» Василя Михайловича Крячка.

За словами керівниці вокального колективу ДК «Український дім» Анастасії Шведової-Ширінової, завдяки Василю Михайловичу не лише вціліла Маріупольська камерна філармонія, а й вижило близько 800 людей, серед яких багато дітей, зокрема і новонароджених, а також різні тварини.


Для кожного, у той жахливий час, директор установи зробив усе для захисту, і навіть для комфорту. Ніхто не лежав, не спав на голому бетоні (враховуючи, що за вікном -10), не було крадіжки, пияцтва.

«Він зробив усе можливе, щоб запобігти антисанітарії. Директор філармонії (спочатку мотивував інших чоловіків, він це вміє і дуже голосно), а потім сам допомагав будувати туалети на вулиці, під обстрілами та вибухами!» – розповіла Анастасія.

Василь Крячок не допускав вандалізму: двері у філармонії були акуратно демонтовані. Завдяки своїм керівним здібностям він змушував кожного бути корисним. Так, чоловіки займалися багаттями, нічними та денними чергуваннями, а жінки готували їжу. Продовольства в притулку вистачало, але тому що навпроти було «АТБ» і багато хто займався мародерством, у філармонії можна було побачити й алкоголь.

Але й тут Василь Михайлович зумів навести лад: він приходив з обшуком у супроводі патрульних, щоб ліквідувати все це на корені. Крім того, директор філармонії намагався дбати про хворих.

«Приміром, жінку, яка хворіла, найімовірніше, на туберкульоз, він мав окремо від усіх, щоб хвороба не поширювалася. Усі жінки з новонародженими дітьми, які перейшли у філармонію з пологового будинку, перебували в безпеці та комфортних умовах також завдяки Василю Михайловичу», - зауважила Анастасія.

За її словами, міські підприємці, які знали Василя Крячка, намагалися допомогти продуктами та необхідними речами. Щодня директор філармонії приходив, коли закінчувалася комендантська година о 6-й ранку і йшла додому о 17.45 за 15 хвилин до його початку під страшним обстрілом.

«Ми завжди хвилювалися, а потім раділи, коли вранці він з'являвся, наш «талісман», і тоді була якась така надія... надія на те, що ми залишимося живі! І, до речі, як грамотно, Василь Михайлович побудував там ієрархію. Було дуже нелегко, але насправді нам удалося бути у кращому притулку-притулку», - додала Анастасія.

Жінка кілька днів ховалась із сім'єю у Драмтеатрі та бачила, що там розібрали декорації та навколо була повна анархія. Тому те, що вона побачила в Маріупольській камерній філармонії (знаходилася там з 6 по 15 березня), наскільки було організовано життя та побут завдяки Василю Михайловичу, не могло його не вразити.

На даний момент директор філармонії перебуває у Німеччині, його вивезла донька 20 квітня. Василь Михайлович розповів, що напередодні виїзду до нього приходили представники «ДНР» та вмовляли його співпрацювати. Вони приносили фотографії для упізнання, на яких були представники міської влади Маріуполя. Василь Михайлович не називав жодних назв. Також він навідріз відмовився грати «гімн днр»: «Я не знаю таких держав та таких президентів!»

Він щодня ходив під обстрілами у філармонію і не боявся нічого. Знав, що там чекають люди, яким потрібна допомога. Будь-яку гуманітарку від окупантів Василь Михайлович відмовлявся отримувати. Директор філармонії бачив, наскільки зруйноване місто, його намагалися підштовхнути до співпраці, але він не зрадив своїх цінностей і є справжнім прикладом відваги, мужності та любові до своєї Батьківщини – України.

Фото з архіву маріупольської родини Шведових-Ширінових.

Автор матеріалу Ольга Демідко.