Станом на 15-16 квітня два роки тому втримувати Правобережжя Маріуполя вже стає неможливим. Росіяни захоплюють завод Ілліча та виходять до моря в районі залізничного вокзалу, тож Штаб оборони наказує нашим захисникам залишити Центральний, Приморський і Кальміуський райони.

Через панування противника у небі передислокування майже третини гарнізону було надскладною операцією. Нашим бійцям довелося долати річку плотами, рухатися аварійним мостом та прориватися назустріч та на допомогу один одному. Більшості воїнів вдалося прорватися на "Азовсталь", хоча підрозділи й зазнали втрат… А тим часом із Запорізького напрямку інші підрозділи намагалися прорвати блокаду міста.

Читайте також: Проїхали на машинах з позначкою "Z" - два роки тому маріупольські морпіхи перейшли з Ілліча на "Азовсталь"

Разом з "М86. Літопис оборони Маріуполя" mrpl.city продовжує пригадувати події героїчної оборони міста навесні 2022 року. Проєкт створений Big City Lab, Національним музеєм історії України за підтримки Mariupol Reborn. Автори описують кожен з 86 днів оборони міста та надають свідчення місцевих жителів, представників влади та військових.

Через річку захисники перебиралися на рятівних плотах

Майор поліції Святослав "Хитрий" Юзик розповів, що станом на 15 квітня в порту перебувало близько півсотні оборонців. О другій ночі вони почали підготовку до виходу та вирушили до "Азовсталі" через Приморський бульвар та район залізничного вокзалу. У результаті разом з "азовцями" групою до сотні людей дісталися рибоконсервного заводу.

"Міст перебував під таким сильним вогнем, що ми вирішили туди не соватися. Лев "Хорус" Пашко виходив з нами пішки і вирішив зняти з суден рятівні плоти. На щастя, з нами були бійці 23 ЗМО. Морська охорона розібралася з цими плотами, надула їх і підготувала до переправи. "Азовці" натягнули трос поміж берегами, 4-5 плотів зв’язали мотузками та почали переправу. "Хорус" залишався на правому березі одним з останніх. У цей час нас, певно, помітили з великого мосту і відкрили кулеметний вогонь. "Хоруса" поранили", - розповів він.

Сам Лев Пашко додав, що першими плотами переправляли поранених. Через деякий час ворог помітив цю операцію – почався артилерійський обстріл. Група захисника залишалася останньою для прикриття переправи. Поруч з чоловіком лежав поранений побратим, якому той надавав допомогу. "Хорус" доповів по рації, що є вбиті та поранені та потрібна евакуація: пліт застряг посеред річки, і витягти його група не могла.

Читайте також: Захисники Маріуполя залишили "Азовінтекс", а росіяни почали збирати тіла цивільних – яким був 45 день оборони міста

"Організувати евакуацію довго не вдавалося, хоча Редіс віддав команду витягнути нас за будь-яку ціну. В підсумку евакуювати нас прибули люди з командирського складу, що не передбачено жодними протоколами. Вони вивезли нас на металевому човні. Вже у шпиталі на "Азовсталі" лікарі нарахували в моїй нозі 13 уламків і ще один у руці. Мене стабілізували, але потрібного обладнання у наших медиків не було, тому правильно поєднати перебиті кістки було неможливо", - пригадав військовий.

Спогадами про події тих днів поділився й "азовець" Олександр "Торк". Тоді в нього була зламана нога, тож під час прориву на "Азовсталь" його мали везти у вантажівці з пораненими. Однак обидві машини вже були зайняті, тож чоловіку довелося сісти в "Козак" без броні. Врешті-решт це його й врятувало: у приватному секторі неподалік мосту окупанти відкрили вогонь, і обидві вантажівки були знищені.

Пізніше "Козак" застряг у вирві – пролунала команда залишити машину. Вибратися з неї "Торку" допоміг інший військовий, а "підібрав" – БТР, що рухався повз:

"Вся машина була обліплена піхотою. Я руками вчепився в якогось хлопця, попросивши його тримати мене, бо інакше б просто впав. Вже після заїзду на міст я відчув невагомість – БТР впав у річку".

Разом з Олександром на БТР перебували Сергій Скрипаль і Едуард Кашпор з 23 ЗМО. Опинившись у воді, вони змогли вибратися на берег. А всі, хто перебував усередині машини, на жаль, загинули.

Лікарі на "Азовсталі" не відходили від операційних столів півтори доби

Як розповів хірург Євген Герасименко, в ті дні польовий шпиталь прийняв 104 поранених. Медики працювали безперервно та не відходили від операційних столів протягом 36-38 годин.

Тим часом захисники, яким вдалося прорватися до "Азовсталі", облаштовувалися на новому місці. "Азовець" Богдан "Равлик" Равліковський розповів, що після поранення "Хоруса" йому довелося очолити 2 батальйон, який було доукомплектовано бійцями інших підрозділів. На заводі їм дали свій бункер, а також видали зброю та різне обладнання.

Читайте також: Під Маріуполем виявили масове поховання, а росіяни обстріляли лікарню - яким був цей день у 2022 році

На той момент батальйон ще брав участь у боях за межами "Азовсталі": захисники утримували лінію між вулицею Азовстальською і Морським бульваром. Крім того, четверо бійців виконували досить специфічну задачу на території самого комбінату: їм було доручено проведення розвідки підземних ходів між бункерами та створення їхньої мапи.

Спроба деблокади Маріуполя

У той час, коли захисники Маріуполя проривалися з правобережжя на "Азовсталь", за 150 кілометрів від міста почалися бої. У ніч на 15 квітня відбулася спроба пройти до блокадного населеного пункту із Запорізького напрямку.

Читайте також: "Ворог мав перевагу у 7–10 разів" – у ЗСУ розповіли, чи можливо було врятувати Маріуполь

Для виконання цієї задачі на базі підрозділу ССО "Азов" пройшло злагодження добровольців: бійців морської піхоти, десантно-штурмових військ, СБУ тощо. Сподівалися зібрати батальйонну тактичну групу, але потрібної кількості техніки не було. За планом, інші підрозділи ЗСУ мали відволікти противника та дати групі пройти близько 100 кілометрів і прийняти бій вже в районі Мангуша. Далі мали діяти по ситуації: або допомогти вийти гарнізону міста, або підкріпити його силами добровольців.

Для прориву було підготовано близько 10 піхотинців та 15 одиниць важкої техніки з екіпажами: колона рухалась вночі без світла. Однак зробити коридор не вдалося: через брак технічних засобів не було проведено аеророзвідку, а в місці запланованого проходу противник перекинув підсилення, тож приймати бій довелося вже на лінії зіткнення.

На жаль, тоді наші сили понесли втрати. Мінімізувати їх вдалося завдяки підтримці танків Героя України полковника 1 ОТБр Євгена "Адама" Межевікіна. Ось що він розповів про ці події:

"Суспільство вимагало деблокувати захисників Маріуполя. Всі цього хотіли, але не розуміли, як це зробити через складну ситуацію у Збройних силах… Одна посилена рота мала рухатися з Запоріжжя на Маріуполь. Кістяк мав бути з "Азова", а ми з бійцями їх підсилити. З Маріуполя нам назустріч мала рухатися ще одна група. Згодом зʼясувалося, що автори операції планували все "на авось". Коли я це зрозумів? Коли на нараді перед самим виходом нам сказали, що завдання ― вивести захисників Маріуполя, але на питання "На чому їх вивозити?" відповіли, що вантажівок не буде. Виглядало так, що вони самі не вірили, що ми кудись дійдемо. Я думаю, вони розраховували на удачу: вийшло б — вони б отримали ордени; не вийшло б — їх би сильно не лаяли, бо суспільство ж вимагало звільнити з оточення бійців. Потім по військових частинах нам збирали техніку, снаряди. У цей час мало бути бойове злагодження, планування завдання, але командир не мав на це часу. Я допоміг спланувати бій. Частина підрозділів мала створити коридор, яким б ми пройшли вглиб оборони противника, знищили резерви, артилерію і командний пункт, а після цього продовжили рух до Маріуполя. Захисники міста мали пробиватися з центру на околиці Маріуполя і виходити разом з нами. Якщо вихід був би неможливий, то ми б залишились у Маріуполі та підсилили оборонців".

Читайте також: Оборона Маріуполя в одному відео – українцям представили хронологію подій

У день операції, на жаль, все пішло не за планом. Підрозділи, які мали пробити коридор, не змогли подолати оборону росіян та зазнали втрат. Потім частина військових поїхала назад, і врешті-решт усім вцілілим захисникам довелося зробити те саме.

У захопленій частині Маріуполя запровадили пропускну систему

Росіяни почали "перепис" вцілілого населення та зачистки від "неблагонадійних", влаштувавши пропускну систему у контрольованій частині міста. При цьому мешканців примушують носити білі стрічки – як у самих загарбників.

За кілька днів росіяни почали фільтрацію маріупольців, проводячи чоловіків через допити, перевірку гаджетів, огляд тіла, нерідкі випадки знущань та побиття. Для формування лояльності серед місцевих окупанти беруть під контроль більшість груп у соцмережах з пошуку близьких та фіксації пошкоджень житла. Через них поширюються повідомлення про нібито "допомогу" РФ.

Фото: М86