Режисер фільму Світлана Ліщинська - родом із Маріуполя, ділиться своїми спогадами, розповідає історію стосунків із містом. Світлана зустрічається з біженцями з Маріуполя, щоб згадати разом із ними, яким було місто до того, як його зруйнували російські війська.
Герої фільму - люди, завдяки яким місто розквітало і розвивалося, люди, які вкладали в місто всю свою душу, а коли Росія вирішила "звільнити" місто, ці люди опинилися без міста і без дому. Від минулого залишилися лише уривчасті кадри з телефонів та деякі фотографії, які не видалили під час проходження фільтраційних блокпостів. Режисер разом із своїми співрозмовниками переживає втрату. Цей фільм дуже особистий. Це фільм-прощання. Це режисерська ода розстріляній батьківщині.
