Люк Гардінґ описав у нарисі історичних подій «Вторгнення. За лаштунками кривавої війни Росії та боротьби України за виживання», яким було життя в Маріуполі у перші дні війни.
Люк Гардінґ зібрав палітру історій про українців, а зокрема про маріупольців. Чоловік пригадує, що місто Марії після 2014-го було «привабливим та успішним». Люк повернувся туди наприкінці січня 2022 року, а у лютому в Маріуполі почався danse macabre – «танець смерті», який забрав щонайменше 22 000 осіб, пише журналіст.
Читайте також: У Рівному відкрили виставку малюнків маріупольських дітей
Forbes опублікував уривок з книги, яка вийшла у видавництві Vivat у 2023 році.
Нижче наводимо частину цього уривку.
"Маріуполь опинився в облозі. Сталося те, чого так боялись у Києві. За словами Віки, спершу умови були стерпні, їжі й води не бракувало. Але потім росіяни зруйнували міську електромережу, а 4 березня пошкоджень зазнав міський газогін. Місто лишилося без інтернету та зв’язку, опалення, світла й води, аж ось за кілька днів випав сніг. Ремонтні бригади намагалися налагодити електропостачання, проте інтенсивні обстріли змусили їх припинити роботи. Маріуполь поринув у темряву. «Єдине, про що можна довідатися, – куди впаде бомба. Це нестерпно, жахливо», – написала у Facebook містянка Діана Берґ, поскаржившись, що втратила зв’язок із рідними.
За словами Сергія Орлова, заступника мера, 400 000 людей опинилися в середньовічних умовах. Урядовець змальовував похмуру картину життя та смерті, повільного жахливого занепаду в умовах снігопадів і морозів, постійних бомбардувань і ракетних атак із літаків та військових кораблів. Тривало тотальне знищення, якого Європа не бачила від часів Другої світової.
Читайте також: "Очі Маріуполя": у Києві презентували книгу про незламних захисників міста
Чи не найбільшою цінністю стали дрова, адже містяни готували їжу надворі – на вогнищах, розігріваючи все, що можна було винести з кухні. Хоч українські військові й намагалися підтримувати лад, почалося мародерство. Купки людей вешталися між зруйнованих будинків, вишукуючи харчі. Із крамниць крали хліб, з аптек – ліки. Розбивали автівки, щоб розжитися бензином.
Ще більшу проблему становила питна вода. «Люди радіють снігу. Адже зараз їм є що пити», – розповів мені Орлов за допомогою кволенького супутникового зв’язку за тиждень блокади Маріуполя. Деякі мешканці завбачливо наповнили ванни.
Багато хто злив батареї, що однаково були холодні. Біля поодиноких цистерн шикувалися довжелезні черги. Дехто вичерпував воду з джерел і калюж, хтось збирав сніг із дахів.
«Де б знайти трохи чаю і дрібку цукру? І чи можна запекти яйце у фользі? У мене є шість штук», – цікавилась у Facebook Анжела Тимченко, нарікаючи, що без проточної води складно нагодувати дітей. «Надворі лютий мороз, страшенно холодно», – писала вона. За її словами, вікна двигтіли від бомбардувань, що починались о третій ранку.
Кудись тікати з міста – пішки або машиною – було дуже небезпечно. За спогадами Віки, щойно її сусідка за укриттям вийшла надвір у пошуках їжі, просто над головою відчайдухи пролетів російський снаряд, завдавши їй синців і налякавши до дрижаків. Відтак, вони вирішили не потикати носа з-під землі.
Читайте також: Маріупольчанка написала книгу про життя під час війни
Також небезпечно було переносити тіла, що лежали при дорозі, вкриті килимами й ковдрами. Місцеві намагалися ховати їх в імпровізованих могилах, викопаних коло будинків. Перед лікарнями, під руїнами – скрізь громадилися трупи, і ніхто не забирав їх. Пізніше росіяни заходилися робити масові поховання в сусідньому селищі Мангуш та інших місцях.
Переліки померлих, поширювані маріупольцями в Telegram, містили понад 11 000 осіб. Кожен загиблий розповідав свою історію, стиснуту в сухі факти, як-от: ім’я, вік, адреса, причина смерті, місце поховання.
Любов Афанасьєва, 88, померла від голоду й холоду, похована біля будинку.
Іван Миколайович, 37, став жертвою авіаудару в будинок, похований на власному подвір’ї.
Андрій Вадимович, 25, розстріляний в автівці на перехресті вулиць Рівної та Жигулівської.
Денис, вік невідомий, убитий мінометним снарядом на футбольному полі школи №34.
Читайте також: Які заходи можна буде відвідати в рамках проєкту "Маріуполь Нескорений"
Оксана Леонідівна, разом із чоловіком загинула від уламків снаряду, похована на подвір’ї.
Любов Власівна, 76, померла від голоду й зневоднення, з проспекту Будівельників, 181, тіло забрали солдати.
А ще…
Катя Винниченко, 12, загинула 15 березня разом із матір’ю від прямого влучання снаряда.
Мирослава, 1 рік 6 місяців, загинула разом із бабусею Світланою Червертаковою та іншими родичами; сім’я жила в районі залізниці; їхня кухня була знищена 29 березня 2022 року.
Читайте також: Унікальні публікації Сергія Бурова отримають друге життя
Загиблих було так багато, що міським очільникам довелося викопати 25-метрову могилу. «Ми не могли всіх упізнати, – побивався Орлов. За його словами, ситуація нагадувала апокаліпсис: до 9 березня у місті вже налічувалося 1170 жертв, 47 із яких було поховано в братській могилі. – Половина загиблих були українцями російського походження». Якби Маріуполь пав, тут постало б місто примар, додав він. «Не існує російського Маріуполя. Це буде пустеля...».
"Книжка Люка Гардінґа надзвичайно добре написана, швидко читається та майстерно балансує між свідченнями очевидців і широким висвітленням подій», – йдеться у рецензії на «Вторгнення» від Financial Times.
Нагадаємо, раніше розповідали, що маріуполець видав свій блокадний щоденник - кошти з продажу підуть на порятунок тварин.
Фото: з відкритих джерел
