Видатний краєзнавець, письменник, кінематографіст та почесний громадянин Маріуполя Сергій Буров окреслив історію та особливості розвитку Грецької площі, яка раніше називалася Покровською і посідала важливе значення в життя маріупольців. 

Від колись великої Покровської площі залишилася тільки її частина. На картах нашого міста, виданих у 1988 і 1993 роках, ця частина іменується Адміністративною площею. Водночас будівля "Гіпромезу" має адресу: проспект Миру, 68, а Маріупольська міська рада: проспект Миру, 70. Про будинки на непарному боці й говорити не доводиться, вони спочатку мали адреси головної магістралі міста. Там же - Адміністративна площа, а тепер Грецька площа.

Читайте також: Історія маріупольських пляжів від Сергія Бурова

Але повернемося в минуле. Як і всі дореволюційні міські об'єкти Маріуполя, Покровська площа отримала своє офіційне ім'я зовсім не випадково. Тут щорічно 1 жовтня, на Покров день, влаштовувалися ярмарки. Головним предметом торгу на них були фураж і зерно. Поступово фуражем - кормом для худоби - стали торгувати не тільки в ярмаркові дні... Ймовірно, відтоді серед маріупольських обивателів затвердилося, так би мовити, народне найменування - Сінна площа.

Була в неї ще назва - Вигін. Цією назвою користувалися ті маріупольці, які покинули наш тлінний світ глибокими старцями років сімдесят тому. Вони, будучи дітьми, бачили, як у період між ярмарковими днями жителі прилеглих кварталів виганяли сюди на пасовище своїх корів і коней. До речі про корів, овець і коней - на Сінній площі торгували ними навіть у перші повоєнні роки. Онук головного лікаря міської поліклініки Леоніда Михайловича Шапіро розповідав, як дід приходив сюди, щоб вибрати для керованої ним установи коней. Адже в повоєнний час весь транспорт маріупольської медицини був на кінній тязі. На лінійках конячки розвозили бригади швидкої допомоги, тяжкохворих до лікарень.

Цікавий Вигін ще й тим, що на майданчику поблизу міської лікарні на початку другого десятиліття XX століття між першими маріупольськими футбольними командами проходили запеклі матчі.  А 19 жовтня 1910 року з майданчика на Вигоні відомий на всю Росію льотчик Адам Габер-Влинський уперше в Маріуполі за великого скупчення публіки підняв у небо аероплан. Вигін, Сінна, або Покровська площа - як хочете, так і називайте - ще на початку 30-х років займав територію від нинішнього головного і найстарішого корпусу Приазовського державного технічного університету до технічного училища на Митрополитській вулиці. У деякому віддаленні виднілися корпуси міської лікарні. Те, що це було саме так, підтверджується планом Маріуполя, складеним за топографічною зйомкою 1930 року.

Читайте також: Розповідь про маріупольський Палац моряків 

Перед самою війною на Покровській площі побудували будівлю чотириповерхового гуртожитку совпартшколи, звели школу, а неподалік від неї - багатоквартирний житловий будинок, сучасна його адреса - проспект Металургів, 56. Він став первістком на парному боці вулиці Франка, перейменованої пізніше на проспект Металургів. Непарний бік у вигляді приватних ломиків і комор, які аборигени Маріуполя називали хлібними ссипками, існував ще з царських часів. У книжці історика і краєзнавця Валентини Михайлівни Зінов'євої "Маріуполь 1941 - 1943" наведено цитату зі спогадів командира розвідувального батальйону Курта Майєра, який перший увірвався до Маріуполя 8 жовтня 1941 року. Ось її зміст: "На відміну від інших радянських міст, на околиці Маріуполя були високі багатоповерхові будівлі. Оскільки там не було жодного дерева або маленького будинку, різка зміна обстановки пригнічувала, навіть придушувала". Що ж побачив гітлерівець, який наступав з боку Мангуша? Названі вище школу, житловий будинок і гуртожиток радпартшколи, що розташовувався на майданчику на парному боці вулиці, якраз проти того місця, де розташований зараз Палац одружень, вбудований у багатоквартирний будинок. На відстані височіла так звана азовстальська п'ятиповерхівка (вул. Енгельса, 39).  Справді, на площі тоді дерев не було.

Відступаючи з міста у вересні 1943 року, окупанти піддали вогню безліч маріупольських будинків, зокрема й перераховані вище будови, крім гуртожитку радянської школи, він згорів від точного попадання запальної бомби. Ворога вигнали з Маріуполя, і майже негайно почалася відбудова. Мабуть, першою на Сінній площі було повернуто до життя школу. Їй присвоїли №7. У наші дні її приміщення займає міський ліцей. Поступово було відновлено й інші згадані тут будівлі. Лише "погорілка" гуртожитку совпартшколи деякий час стояла неприкаяно на краю площі, поки її не знесли.

З початку п'ятдесятих років площа почала поступово забудовуватися житловими, здебільшого чотирьох-п'ятиповерховими будинками. У першому поверсі 75-го будинку, якщо не зраджує пам'ять, влаштували касу і диспетчерську міжміської автостанції. Прохід до кас більше не існує, у ньому влаштували майстерню з ремонту чогось. Пасажири сідали в автобуси, які вирушають до Донецька (тоді він називався Сталіно), Ростова-на-Дону, Бердянська та прилеглих районних центрів, на тому місці, де зовсім нещодавно була зупинка міського транспорту, що прямує в бік Іллічівського та Орджонікідзевського районів.

Читайте також: Про що розповів старий план Маріуполя 

По периметру площі на той час виникло багато нових будівель, але сама вона зберігала досить непрезентабельний вигляд. Приблизно там, де сьогодні височіє "Гіпромез", крізь зарості бур'яну проглядали залізобетонні глиби фундаменту розпочатого, але так і не побудованого Палацу культури. Простір, тепер зайнятий міськрадою, було обгороджено дощатим, подекуди похиленим парканом, за яким розташовувалися бази будівельних організацій. Ближче до посадкового майданчика міжміських автобусів стояв дерев'яний будиночок закусочної, де водії між рейсами могли перекусити свинячою котлетою громадського кулінарного мистецтва з меленого хліба з додаванням м'ясного фаршу.

На початку 60-х років, перш ніж почати комплексну забудову колишньої Покровської площі, за завданням архітекторів місцевого відділення "Гіпрограду" її сфотографували. Знімки ці збереглися. Вони зафіксували меблеву фабрику, яка розташовувалася на розі проспекту Леніна і вулиці Франка, перші багатоквартирні будинки на майбутньому проспекті Нахімова. Самотньо стоїть Центральний універмаг в оточенні тарної бази, автомобільного гаража і бараків міської в'язниці.

Читайте також: У пошуках грецької друкарні в Маріуполі - дослідження Сергія Бурова 

За проєктом забудови зразка 1967 року передбачалося будівництво на площі чотирнадцятиповерхової будівлі для готелю - її потім зайняв "Гіпромез" - будівлю міської ради та концертну залу з куполоподібним дахом. Усе це до початку 80-х років було здійснено, за винятком концертного залу. На той час площа набула того вигляду, який вона мала, здається, зовсім недавно. Її наймальовничіші куточки знято для поштових листівок. А телевізійники часто використовували краєвид із даху Гіпромезу у своїх сюжетах, а іноді виносили на заставки передач. Символічно, що поруч із міською радою було побудовано дитячий майданчик. Спокійне життя на колишній Покровській площі тривало, доки не сталися трагічні події весни 2014 року...

Зараз на Грецькій площі (така сучасна назва колишньої Покровської площі) проведено масштабні роботи з її реконструкції. Але це вже інша історія...

Нагадаємо, раніше публікували розповідь Сергія Бурова про маріупольське перехрестя на Торговій. 

Фото: з відкритих джерел