Українці вшанували пам’ять жертв трагедії у Маріуполі: три роки після злочину в драмтеатрі

Минуло три роки з дня однієї з найжахливіших трагедій сучасної історії України — бомбардування драматичного театру в Маріуполі. 16 березня 2022 року російські окупанти скинули дві авіабомби на будівлю, де від бомбардувань ховалися мирні жителі. Тоді загинула понад тисяча українців, переважно жінки та діти.

У різних містах України відбулися акції пам’яті. У Києві, Івано-Франківську та Одесі люди зібралися в центрі міста, принесли квіти, лампадки та дитячі іграшки — символи трагедії. На заходах були присутні не лише переселенці з Маріуполя, а й ті, хто вцілів у пеклі облоги міста, а також військові, які боронили Маріуполь до останнього, говориться у сюжеті ТСН. 

Читайте також: Окупанти "відбудовують" Маріуполь: хто насправді виграє від псевдовідновлення

Серед тих, хто боронив місто, був Сергій Овчаренко з позивним «Добряк». Він служив у «Азові» з 2014 року, але згодом звільнився. На момент повномасштабного вторгнення працював за кордоном. Дізнавшись про напад росії, він повернувся до України та разом із розвідгрупою прибув у вже оточене місто гелікоптером.

«У нас було загалом чотири вертольоти, два з боєприпасами, а два з десантом», — згадує він.

За 86 днів боїв у Маріуполі «Добряк» не отримав жодного поранення, хоча бої точилися безперервно.

«Напевно, страшніше було тим людям, які 24 лютого зайшли в бункер і вийшли тільки під час виходу з полону. Тим людям набагато страшніше було. Дуже сильно прилітало, що стіни сходилися в бункері», — каже він.

Анатолій Волошин був одним із таких людей. До війни він працював бульдозеристом і був пастором протестантської церкви. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він добровільно копав окопи для захисників міста. Під час боїв отримав поранення, а коли потрапив у шпиталь, російські снаряди вдарили і по ньому.

«Я встав, живіт був розрізаний, бо дивилися, які в мене поранення. Осколок прилетів і зупинився недалеко від серця», — згадує він.

Його перевезли на «Азовсталь», куди у квітні передислокувалися всі захисники Маріуполя. Там вони продовжували оборону, поки не отримали наказ припинити спротив.

«Перед тим, як виходити в полон, ми розбирали все, що могли, розкидали по всьому, в кінці просто обливали все бензином, солярою і розстрілювали рації», — розповідає Сергій Овчаренко.

Читайте також: Контрабанда через Маріуполь: як росія вивозить вугілля і зерно з міста

Після виходу з «Азовсталі» захисників міста відправили в колонію в Оленівці, де згодом стався теракт.

«Забирають хлопців, і трапляється теракт. І тоді ти розумієш, що це не почесний полон», — каже Овчаренко.

Анатолій Волошин пробув у полоні 295 днів. Сергій — 848 днів. Увесь цей час в Україні за його звільнення боролися мама і наречена Вікторія. Вони щотижня виходили на акції підтримки військовополонених. Зрештою він повернувся додому.

Через три місяці після звільнення Сергій і Вікторія одружилися. Зараз він проходить реабілітацію після численних операцій. Подружжя мріє про майбутнє.

«Перше – це дитина. Ми дуже хочемо дитину», — кажуть вони.

Також раніше повідомлялося, окупанти продовжують використовувати Маріуполь як головний логістичний хаб для перекидання військової техніки та живої сили.

ФОТО: з відкритих джерел