В Україні та Маріуполі сьогодні День пам’яті та примирення. Для більшості маріупольців Друга світова війна – це легендарна історія, вже майже не залишилося сучасників тих буремних часів. Тому сьогодні виникає потреба у зверненні до пам’ятників, присвячених тим подіям. Редакція MRPL.CITY підготувала огляд пам’яток, що прославляють визволителів Маріуполя від нацистів та переможців тої страшної війни.

Історія визволення Маріуполя

Операція зі звільнення Маріуполя мала величезне військове, політичне та економічне значення. Німці зробили все можливе, аби перетворити територію міста в добре укріплений район. У звільненні Маріуполя були задіяні дві стрілецькі дивізії: 221-ша (командуючий – генерал-майор Іван Іванович Блажевич) і 130-та Таганрозька стрілецька дивізія (командуючий – генерал-майор Костянтин Васильович Сичов), маріупольський десант (384-й окремий батальйон морської піхоти, командир - лейтенант Костянтин Федорович Ольшанський), 4-й гвардійський механізований корпус під командуванням генерал-лейтенанта Трохима Івановича Танасчишина, 9-та винищувальна авіаційна дивізія і частини Кубанського козачого кавалерійського корпусу.

5 вересня 1943 р. воїнами Південного фронту під командуванням генерал-полковника Федора Івановича Толбухіна почалася операція зі звільнення Маріуполя. Уздовж моря з боями наближалися до Маріуполя воїни 130-ї стрілецької Таганрозької дивізії під командуванням полковника Костянтина Васильовича Сичова. У північно-східному напрямку вела бої 221-ша стрілецька дивізія під командуванням полковника Івана Блажевича. Звільнивши від нацистів територію заводу ім. Ілліча і прилеглих до нього селищ, бійці дивізії з півночі увійшли в місто. 7 і 8 вересня противник чинив сильний опір, безперервно контратакуючи частини 221-ї стрілецької дивізії. Атака радянських бійців завершилася успіхом. Мужність і відвагу проявила санінструктор 695-го стрілецького полку Парасковія Ковальова. Нехтуючи смертельною небезпекою, вона надавала допомогу пораненим і під вогнем винесла з поля бою понад сорок солдатів і офіцерів. За героїзм, проявлений у цих боях, старшина медичної служби Парасковія Ковальова була нагороджена орденом Червоного Прапору.

До 15 години 10 вересня 1943 р. Маріуполь був повністю очищений від окупантів.

На честь визволителів

На честь подвигу танкістів 4-го гвардійського механізованого корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Трохима Танасчишина на вулиці Карпинського встановлено пам’ятний знак – БОЙОВИЙ ТАНК Т-34 № 121. На постаменті закріплено дві меморіальні дошки з написами: «Безсмертній мужності та героїзму радянських танкістів присвячується». «Споруджений на честь 30-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 9.05.1975 р.». Архітектор – А. Клюєв.

За мужність і відвагу, проявлені при звільненні міста, 130-та стрілецька дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора, а 221-ша дивізія отримала почесне найменування «Маріупольська». 7 вересня 1985 року на пр. Будівельників відкрито пам’ятний знак «ВОЇНАМ 221-Ї СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ». Знак являє собою вертикально стоячий природний камінь у вигляді обеліска, округлений потужними металевими конструкціями, що символізують міць армії й героїзм воїнів. Автор - архітектор В. Пантов.

На згадку про бойові подвиги воїнів 130-ї та 221-ї стрілецьких дивізій на Комсомольському бульварі 6 листопада 1975 року відкрито пам’ятний знак і запалено ВІЧНИЙ ВОГОНЬ. Пам’ятний знак являє собою 76-міліметрову артилерійську гармату, встановлену на прямокутному постаменті. На меморіальній дошці напис: «ВОЇНАМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ 221-Ї МАРІУПОЛЬСЬКОЇ ТА 130-Ї ТАГАНРОЗЬКОЇ ДИВІЗІЇ».

Військам на полі бою сприяла авіація 8-ї повітряної армії під командуванням генерал-лейтенанта Тимофія Тимофійовича Хрюкіна, до складу якої входила 9-та гвардійська винищувальна авіадивізія і 23-й штурмовий авіаційний полк Азовської військової флотилії. У повітряних боях над Маріуполем було збито 27 літаків супротивника, знищено 69 автомашин, 13 паровозів і 18 вагонів, викликано 80 вогнищ пожеж, вбито і поранено до 500 солдатів противника. Льотчик Іван Бабак, розбивши паровоз, змусив зупинитися ешелон, в якому нацисти гнали до Німеччини кілька сот маріупольців.

За мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста, 10 вересня 1943 року Наказом Верховного Головнокомандувача 9-й гвардійській винищувальній авіадивізії присвоєно найменування «Маріупольської». А 10 вересня 1973 року в Маріуполі на проспекті Миру відбулося відкриття пам’ятника, присвяченого 9-й гвардійській винищувальній авіадивізії – «ПАМ’ЯТНИК ВОЇНАМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ МіГ – 17». В основі стріли пам’ятна дошка з написом: «Воїнам-визволителям вдячні жданівці присвячують».

У Маріуполі встановлено пам’ятник і морякам-десантникам –  «БРОНЕКАТЕР № 346», який представлено на постаменті у вигляді стилізованих хвиль. Бронекатер має свою історію. Побудований в м. Зеленодольську на Волзі на початку радянсько-німецької війни. Бойова біографія катера почалася під Сталінградом і тривала на Азовському морі, в районі міст Маріуполь, Бердянськ, Темрюк, в Керченській протоці. У 1944 році катер залізницею переправлений на Дніпро, де продовжив свій бойовий шлях. Далі був Дністер, а закінчився його бойовий шлях на параді Дунайської флотилії в Будапешті в 1945 році. Пам’ятник відкритий 10 вересня 1974 року. Автори постаменту: скульптор В.Л. Пацевич, архітектор В.С. Соломін.

На честь 55-ї річниці Перемоги у радянсько-німецькій війні у травні 2000 року на площі Фонтанів відкрито монумент ВОЇНАМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ. Центральне місце в ньому займає воїн-переможець з лавровою гілкою у витягнутій руці. Монумент виконаний із залізобетону з використанням листової міді. Автори: художники Л. Кузьмінков і В. Константінов.